Собор святого Юра /St. George's Cathedral

Церква Св. Юра належить до найстарших храмів Львова. Саме тут, у печерах, близько 1280 р. оселився перший львівський монах - князь Василько, брат Данила Галицького.

Храм було освячено на честь Св. Юрія, який походив із Кападокії в Малій Азії. Його батьки були побожні християни, і в такому ж дусі вони виховували свого сина. Юрій обрав кар'єру військового. Було йому тоді двадцять років. Молодий старшина вірно дотримувався Христової віри, і коли вмерла його мати, він переїхав до Риму. Прибувши до імператорського двору, Юрій дуже засмутився, бо побачив, що люди тут гордують істинним Богом. Коли ж довідався, що християнам загрожує переслідування, обдарував волею всіх своїх невільників, майно роздав убогим, а сам почав готуватися до духовного бою. Імператор пробував спонукати Юрія до зречення Христової віри, та він без вагання відкинув усі пропозиції. Тоді його віддали на жорстокі муки, а вкінці, 23 квітня 303 р., зарубали мечем. Його святі мощі забрав його слуга до рідної Палестини. 

Згідно переказів, ще у 13 ст. на місці сучасного собору стояла дерев'яна церква, яка згоріла у середині 14 ст. під час нападу на Львів пользького короля Казимира. Проте невдовзі стараннями монахів, церкву було відновлено. Саме з того часу походить збережений донині один з найстаріших в Україні дзвонів. Відлили його львівські майстри у 1341 р. На дзвоні читаємо напис: «В літо 6849-те соліян бисть колокол сей святому Юрію при князі Димитрії ігуменом Свтимісм». Цей напис свідчить, що дзвін милозвучно дзвонив ще князівську славу, а згаданий князь «Димитрій» - Дмитро Детько управляв Галицькою державою після смерті князя Юрія Болеслава (у 1340р.).

Перший кам'яний Святоюрський собор був споруджений в 1363-1437 рр. Будівля простояла більше трьох століть. До 40-х років 18 ст. вона остаточно спорохнявіла і була розібрана. Митрополит Атанасій Шептицький почав на його місці будівництво нового величного храму - перлину європейського мистецтва (1744 - 1764 рр, архітектор Б. Меретин, скульптор І. Пінзель), хоча декоративно-оздоблювані роботи продовжувались до 1780 р. У його архітектурі злились західні віяння та традиції українського церковного будівництва.

Бернард Меретин (Мердерер), уродженець Лугано, Швейцарія приїхав до Львова в 1738 р. Видатний майстер пізнього бароко, він залишив після себе безліч прекрасних споруд. До його творінь належать палац Любомирських і костьол кармеліток у Львові, ратуша в Бучачі, храми в Городенці, Лопатині, Буську, Годовицях, Коломиї та ін.

Где купить дешевые авиабилеты во Львов?

Авиабилеты удобно искать и покупать на сайте kiwi.com

На початковому етапі будівництва майстри зіткнулися з великою проблемою. Попередня споруда була настільки міцною, що нижні яруси так і не вдалося зруйнувати. Тому бароковий храм було зведено на вцілілих рештках давньої споруди. Після смерті Меретина в 1759 році будівельними  роботами на Святоюрській горі керував Мартін Урбанек, а з 1765р. - Клеменс Ксаверій Фесингер. Він же побудував митрополичий палац, один з будинків капітулу, терасу навколо собору, двоє воріт, що ведуть у двір, і огорожу.

 

 Особливістю цього ансамблю, характерною для епохи бароко, є те, що розкри­вається він перед глядачем не відразу, а поступово. Дорога догори веде через прекрасні парадні ворота, увінчані барочним фронтоном і декоративними вазами. Щоб потрапити на площу перед собором, треба пройти через другі ворота, прикрашені статуями, які симво­лізують церкву Римську (латинську) і церкву Грецьку (візантій­ську). Цю скульптурну групу виконав в 1770 р. львівський скульп­тор Михайло Філевич (помер у 1804 р.).

Праворуч від собору — ажурні ґрати саду, ворота з дуже динамічними алегоричними ста­туями «Віри» і «Надії», що належать різцю того ж М. Філевича, зліва — будинок капітулу, навпроти — колонада портика митро­поличого палацу. Кам'яні двохмаршеві сходи ведуть вгору, до під­ніжжя величного собору, що стоїть на кам'яній терасі. Під терасою в невеликому гроті знаходиться скульптура Св. Онуфрія роботи Сімеона Стажевського.

 

Архітектура собору Святого Юра не залишає байдужим нікого. Тут вражає все: цілісність архітектурного образу, велика кількість Декору, вишуканість деталей, майстерність виконання. На рідкість Мальовничий і виразний, собор є справжнім сплавом архітектури і скульптури. Фасади оформлені пілястрами іонічного ордера, го­ловний вхід фланкують два сполучені аркою високі пілони, на од­ному з яких стоїть величезна статуя Святого Афанасія, а на дру­гом — Святого Лева (святі, тезоімениті фундаторам храму — митрополитам Атанасію і Леву Шептицьким).

Где найти проживание на время своего путешествия?

Для поиска отелей используйте , сервис сравнивает цены в десятках систем бронирования, таких как booking.com

Над входом влаштова­ний балкон, над яким підноситься атик, увінчаний кінною статуєю Юрія Змієборця. Ця динамічна композиція, як і фігури святих Афанасія і Лева, створена скульптором Іоганном Георгом Пінзе-лем. У творіннях Пінзеля відчувається неспокійний дух рококо, його персонажі живуть і діють, в їх поривчастих жестах відчуваєть­ся багате емоціями внутрішнє життя. Майстерно вирізані з каменя ліхтарики, ажурні балюстради і атики, які прикрашають фасади со­бору, — робота українських майстрів Петра Белостоцького і Онуф­рія Стефанського. 

 

У плані собор близький до форми латинського хреста (розміри будівлі складають 45x25 м). Чотири могутні пілони несуть сис­тему склепінь з величезним центральним куполом. Над оздоблен­ням інтер'єру працювали живописці і скульптори різних епох і напрямків. Прославлений львівський майстер Михайло Філевич виконав статуї первосвящеників Аарона і Мелхіседека в головному вівтарі (1770 р.). Величний головний вівтар — робота скульптора Себастьяна Фесингера (1768 р.).

Автором вівтарних композицій «Христос Архієрей», «Розп'яття», «Таємна вечеря» (1770 р.) є ху­дожник Юрій Радзивілевський. Ним же виконані намісні образи, розташовані по боках дияконських воріт. Велична заалтарна ком­позиція «Христос-Вчитель» створена відомим художником другої половини XVIII ст. Франциском Смуглевичем; він же є автором розпису «Хрістос-Пантократор» в куполі.

Особливо багато працював в соборі найбільший український живописець тієї пори Лука Делійський (1745-1824 рр.). Стипенді­ат митрополита Лева Шептицького, він після закінчення віден­ської Академії мистецтв працював у Львові. Для собору Святого Юра Долінський написав шістнадцять намісних ікон з циклу «Свя­та». Він же є автором циклу «Пророки» (1777-1787 рр.).

Настінний живопис собору виконаний в 1870-х роках краків­ським художником Еразмом Фабіанським. У 1881 р. біля правого пілону був встановлений пам'ятник папі Пію IX роботи Тадеуша Блотницького. Шанованою реліквією собору Святого Юра є ікона Богоматері Теребовльської. її переніс сюди в 1673 р. з Теребовля єпископ Йосип Шумлянський.

 

Під вівтарем собору розташований підземний поверх — крипта, де похоронені видатні діячі Української греко-католицької церкви-ігумен монастиря Святого Онуфрія в Лаврові Никифор Шептй цький (помер у 1776 р.), кардинал Сильвестр Сембратович (помер у 1898 р.), митрополит Андрій Шептицький (помер у 1944 р.), архієпископ Володимир Стернюк (помер у 1997 р.), кардинал Мирослав-Іван Любачівський (помер у 2000 р.). У 1992 р. сюди були перевезені з Риму і урочисто перезаховані останки верховно­го архієпископа кардинала Йосипа Сліпого (помер у 1984 р.)

Під час археологічних досліджень крипти собору Святого Юра в 1991-1992 рр. ученими були виявлені останки знаменитого галицького князя Ярослава Осмомисла (помер у 1187 р.). Відомо, що спочатку князь був похоронений в Успенському соборі стародав­нього Галича. У 1937 р. його могила була виявлена археологом Ярославом Пастернаком. 31 серпня 1939 р., у самий переддень Дру­гої світової війни, вчений таємно заховав останки князя в крипті собору Святого Юра. 27 серпня 1992 р. прах Ярослава Осмомисла був повторно перезахований у цьому ж місці, в одній з ніш - арксолій.

 Архівні фото: