Воронцовский дворец в Алупке и Массандровский дворец
Музей був заснований у палаці 11 серпня 1921 р. У 1926 р. після створення нової експозиції та історико-побутового відділу перейменований у «Алупкінський Державний історико-побутовий музей».
У лютому 1945 р. під час проведення Ялтинської (Кримської) конференції глав урядів трьох союзних держав у палаці розташовувалася англійська делегація на чолі з У. Черчіллем і проходили засідання Міністрів закордонних справ
З 1945 по 1955 р. палац використовувався як державна дача
Постановою Ради Міністрів СРСР від 12 жовтня 1955 року держдачу було передано Міністерству культури УРСР під організацію музею. Наказом Міністерства культури УРСР № 505 від 03 березня 1956 р. у палаці створений «Кримський Державний музей образотворчих мистецтв у м. Алупці».
14 грудня 1990 року «Алупкінський палац-музей» реорганізований в «Алупкінський Державний палацово-парковий заповідник» (у виконання рішення сесії Кримської обласної ради народних депутатів від 7 вересня 1990 року і рішення Кримського облвиконкому № 300 від 20 листопада 1990 р.).
19 грудня 1991 р. до складу Алупкінського Державного палацово-паркового заповідника на правах філії ввійшов Массандровський палац-музей Олександра III. Філія відкрита в будинку Массандровського палацу, побудованого в 1881-1902 р. за проектом архітекторів М.Є. Бушара і М.Є. Месмахєра.
В основі початкової колекції музею - зібрання картин, скульптур, меблів, порцеляни, найбагатша бібліотека, ноти, гравюри, архітектурні креслення, географічні карти, що належали декільком поколінням Воронцових. У 1920-і роки художнє зібрання музею поповнилося творами мистецтва з націоналізованих південнобережних палаців і маєтків, а також з центральних музейних фондів
У 60-90-і рр. його фонди поповнилися за рахунок великих закупівель, дарчих робіт кримських художників і цілих монографічних колекцій живопису і графіки В. М. Новикова, І. Є. Журбія, Я. О. Басова. Найціннішим виявився великий дар професора Никитського ботанічного саду В. М. Голубєва - 204 твори. В них увійшли роботи художників на зламі XX століття і сучасних майстрів різця та пензля.
Відомі діячі науки і культури, які приймали участь в роботі музею:
С.Д. Ширяєв, В.С. Ярошевський, М.М. Боборикін, А.Г. Коренєв, З.Г. Щеколдін, В.П. Толочко, А.П. Царин, А.П. Пальчикова, А.А. Галиченко. 12 травня 1997 року Алупкінський Державний палацово-парковий заповідник перейменований в Алупкінський державний палацово-парковий музей-заповідник. Категорія музею – перша
Музей-заповідник містить у собі:
- палацово-парковий ансамбль (Воронцовський палац) у м. Алупка;
- палацово-парковий ансамбль у сел. Массандра на засадах філії (палац Олександра III).
-
Дирекція музею-заповідника;
-
Централізована бухгалтерія;
-
Науково- дослідний відділ фондів;
-
Науково-дослідний відділ експозицій палацу;
-
Відділ обліку й охорони пам'ятників історії та культури;
-
Ексурсійно-масовий відділ;
-
Виробничий відділ;
- Реставраційно-виробнича майстерня;
-
Бригада з поточного утримання та ремонту Алупкінського парку
Массандровська філія:
- Екскурсійно- масовий відділ;
- виробничий відділ;
- бригада з поточного тримання та ремонту массандровського парку
Після націоналізації, з 1929 р. по 1941 р. палац використовувався як санаторій для тяжко хворих туберкульозом. В післявоєнні роки тут розміщалася державна дача
З 1991 року палац стає філією Алупкінського державного палацово-паркового заповідника, 1 червня 1992 року він відкрився як музей. Експозиція палацевого інтер'єра 2-ої половини XIX століття, яка розміщена на першому і другому поверхах будинку, створена на основі фондів Алупкінського палацу-музею. Автори наукової концепції та експозиції: А.А. Галиченко, А.П. Пальчикова, Г.Г. Філатова
Зали третього поверху зайняті стаціонарними виставками.
КАК ДОБРАТЬСЯ до Массандры: Из Алушты - по трассе Алушта - Ялта любым маршрутным такси до Ялты или троллейбусом № 53 Алушта - Ялта , не доезжая Ялты Верхняя Массандра, выйти где указатель Массандровский дворец, далее дорога вверх по указателям.
Из Ялты - по трассе Ялта - Алушта маршрутным такси №27 от Вещевого рынка, троллейбус №2, 3 от Вещевого рынка или автовокзала в Ялте до поворота гостиница ЯЛТА.
История постройки Воронцовского дворца
В эпоху бурного экономического развития России и особенно интенсивного становления капитализма на юге страны он был инициатором развития здесь табаководства, виноградарства, виноделия, коневодства и овцеводства. В это время стали ходить по Чёрному морю первые пароходы, в Крыму строилась первая шоссейная дорога.
Не забывал Воронцов и о собственных доходах. Для их повышения он стремился расширить свои владения, скупая земли на юге Украины, в Бессарабии и Крыму. Один за другим переходили к семье Воронцовых участки в Алупке, Массандре, на мысе Мартьян, в Ай-Даниле, Гурзуфе, Ак-Мечети, Коккозах, на яйле – всего около двух тысяч десятин крымской земли.
Большая поверхность застеклённого пространства в здании, устремлённые ввысь купола, изящной формы пинакли, зубцы и дымовые трубы с навершиями в виде цветов зрительно облегчают массивную кладку стен и грубоватую фактуру камня.
Основной строительный материал – диабаз магматического происхождения, зеленовато-серой окраски под стать цвету гор и вечнозелёной растительности – брался из естественных россыпей в Алупке. Даже фундаментом дворцу частично послужили диабазовые скалы. Это очень твёрдый по своей природе камень, почти в два раза твёрже гранита, и очень капризный в обработке. Неверный удар молотка мастера – и вся работа напрасна. Из огромных бесформенных глыб высекались ровные блоки для стен и сложные по рисунку украшения. Тщательно шлифовался диабаз для оформления внутренних помещений. Все работы проводились вручную примитивными инструментами.
Сооружение дворца началось со столового корпуса (1830 – 1834 гг.). Центральный корпус возводился в 1831 – 1837 гг. В 1841 – 1842 гг. к столовой была пристроена бильярдная. В 1838 – 1844 гг. строились гостевой корпус, восточные флигели, все башни дворца, пятиугольник хозяйственных корпусов, оформлялся парадный двор. Последним был построен библиотечный корпус (1842 – 1846 гг.).