ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК “СОФІЇВКА”

7 чудес України

У старовинному українському місті Умані, що на Черкащині є мальовничий, гідний великого подиву, куточок, який цілком справедливо здобув право називатися чудом України, перлиною України. Такою перлиною є дендрологічний парк Софіївка Національної Академії наук України - видатне творіння кінця XVIII-початку XIX ст., поема з каменю, води, зелені, архітектурних споруд і скульптур. Парк, що розкинувся на площі близько 180 га, і сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю.

схема 825 кб

Перший період: 1796–1832 рр. Парк був власністю Потоцьких і з початку будівництва названий "Софіївкою” на честь дружини графа Станіслава Щенсного Потоцького красуні гречанки Софії. Автором монографічного і архітектурного проекту парку був польський офіцер артилерії Людвік Християн Метцель. Під його безпосереднім керівництвом споруджено ставки, шлюзи, фонтани і водоспади, острів Анти-Цирцеї, підземна р. Ахеронт, мости, гроти, Єлісейські поля, обеліск "Розбита колона”, дорожно-алейна система, встановлено статуї. Там, де зараз знаходиться павільйон Флори, був побудований Сільський павільйон (1820 р.), а на майданчику Бельведер — кругла дерев’яна альтанка.

Місце для будівництва Софіївки було вибране дуже вдало: невеликий струмок, здавна прозваний Багном (пізніше річка Кам'янка), столітні дуби, яруги і природні джерела кришталево чистої води, нагромадження кам'яних брил. На протязі 6 років копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. В парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу. Прикрасили парк мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії та Франції.

Уманські умільці створили в долині свою невелику Елладу, батьківщину красуні дружини Потоцького. Багато безіменних трударів позбулися біля цього "дива" здоров'я й життя. Імена їхні невідомі. Проте зберігся список у Центральному державному історичному архіві (м. Київ), за яким встановлено, що серед творців Софіївки були кріпаки з прізвищами Заремба, Закуренко, Герасименко, Троян, Чорнокриленко.

Вічна їм слава й шана, нашим талановитим предкам, за їхнє геніальне творіння. Парк не вдалося завершити за початковим планом: він переходив від одного господаря до іншого. Після смерті Станіслава й Софії Потоцьких парк успадкував їхній син Олександр. Так закінчився перший період історії Софіївки.

Другий період: 1832–1859 рр. В 1832 р. парк, як і всю власність Потоцьких, було конфісковано і передано Київській державній палаті, а з 1836 р. підпорядковано управлінню військових поселень. В літературі з’являється назва парку — Царицин сад, хоч офіційних документів про його перейменування немає.

Протягом цього часу парк зазнає значних змін, порівняно з тим що зробив у ньому Л. Метцель з самого початку.

В 1833 році прокладається вулиця Садова, яка зв’язує парк з містом, 1838 — розширюється і викладається бруківкою Головна алея, одночасно виводиться вода з центру парку до Головного входу. 1844 року тут будуються дві башти в готичному стилі. 1841 — встановлюється альтанка "Грибок” та Китайська альтанка. 1842–45 рр. за проектом архітектора Раппонета будується Павільйон Флори на місці раніше знесеного Сільського павільйону.

1843–45 рр. на острові Анти-Цирцеї будується Рожевий павільйон. Протягом цього часу з парку були видалені бюст Т. Костюшка та скульптура Ю. Понятовського. Після відвідання парку в 1847 році царем Миколою I, протягом 1850–52 рр. перебудовують за проектом А. І. Штакеншнейдера вхідні башти, павільйони Флори і Рожевий. На терасі Муз замурували грот Аполлона і встановили обеліск "Орел”.

Третій період: 1859–1929 рр. 30 березня 1859 року царським указом парк передається Головному училищу садівництва, яке переводиться з м. Одеси в м. Умань. Продовжує називатись Царициним садом, хоч за указом царя, сад має офіційну назву "Уманський сад Головного училища садівництва”. В. В. Пашкевич заклав так званий Англійський парк. Проводяться рубки догляду та санітарні рубки. Парк занепадає.

Четвертий період: 1929–1955 рр. Постановою Раднаркому УРСР за N 26/630 від 18.05.29 р. "Софіївка” (яка з 1923 року стала називатися сад III Інтернаціоналу) оголошується заповідником. Оранжерея, парники і, відповідно, частина території парку залишається в підпорядкуванні теперішньої сільськогосподарської академії. Парку надається самостійний статус, і він аж по 1955 рік кілька разів перепідпорядковується різним відомствам, які були створені при Раді народних комісарів тодішньої УРСР.

В 1945 р. парку присвоєно повну назву "Уманський державний заповідник "Софіївка”.

В 1946 р. Рада Міністрів УРСР прийняла спеціальну постанову "Про відновлення і благоустрій Уманського державного заповідника "Софіївка”. На ремонт і реставрацію парку виділяється 1 млн. крб. У 1948 р. затверджується генеральний план відновлення і розвитку заповідника "Софіївка”.

В 1949 р. створюється декоративний розсадник на площі 20 га. Активно проводяться роботи по ремонту і реставрації малих архітектурних форм, дорожно-алейної системи, скульптур парку. Проводиться інвентаризація деревних і чагарникових порід, з’являються наукові праці з історії парку, про його дендрофлору, скульптури, малі архітектурні форми і т. д. В цей же період втрачено оригінали мармурових скульптур Аполлона Бельведерського, Венери купальниці, Меркурія, з яких залишилися копії в органічному склі, а статуя Амура, як і бюст С. Трембецького, безслідно зникли, хоч пізніше знайдено мармурові крильця від статуї Амура, які зараз знаходяться в музеї.

П’ятий період: з 1955 року по 1980 р. 26 вересня 1955 року дендрозаповідник "Софіївка” на підставі Постанови Ради Міністрів України за N 1184 переводиться в систему Академії Наук України і підпорядковується у своїй науковій діяльності Ботанічному саду АН України.

В 1958 році рішенням Черкаської обласної Ради "Софіївці” відведено 6,19 га землі за рахунок Уманського міськкомунгоспу та 9,5 га за рахунок Уманського сільськогосподарського інституту.

В 1972 році до "Софіївки” приєднується територія площею 5,1 га, яка раніше належала військовій частині. В цей час у парку всі дерев’яні східці замінюються на гранітні, при цьому порушується цілісність партерного амфітеатру як паркової композиції, бо замість серпантинових доріжок, його по центру пересікають гранітні східці від фонтану "Семиструмінь” до оранжерей сільськогосподарського інституту. Проводиться капітальний ремонт Рожевого павільйону з заміною гранітного фундаменту. На Головному вході замість дерев’яної огорожі на цегельних стовпчиках будується ажурна металева огорожа з гранітними колонами.

На Головній алеї за проектом Є. Лопушинської в 1974 році замість цегляної будки споруджується з граніту композиція "Срібні струмки”. В ці ж роки асфальтується бруківка парку від Головних воріт до воріт сільськогосподарського інституту. При цьому ліквідується кругла клумба, яка була перед павільйоном Флори. Від мосту на острів Анти-Цирцеї до дамби по вул. Інтернаціональній прокладається благоустроєна алея з водовипусками, гранітними сходами.

Протягом цього періоду багато зроблено для подальшого вивчення історії створення "Софіївки”, становлення її як наукової установи, яка покликана на науково обґрунтованій основі провадити роботи, спрямовані на збереження парку, відновлення його історичної достовірності.

В цей період поповнилась рослинність парку за рахунок посадок в Грековій балці, на Дубинці, Звіринці, в Арборетумі, де було висаджено більше 45 тис. саджанців. 28 лютого 1957 року при парку створюється науково-технічна рада, що діє і донині. Значно розширилась тематика наукових пошуків з приходом в парк Реви М.Л., який пізніше очолив Донецький ботанічний сад. Наукова тема мала 5 розділів і спрямовувалась на поповнення формового складу паркових насаджень та арборемтума Г.Г. Тулупій розпочав вивчати біологію введення в культуру ведмежого горіха, Д.С. Кривулько — вплив добрив на ріст деревних порід, М.Л. Рева вивчав вегетативне розмноження деревних і кущових порід і підготував до захисту докторську дисертацію, здав до друку монографію. За ці роки за підсумками досліджень в "Софіївці” підготовлено збірник наукових робіт та опубліковано 36 наукових праць, а також вийшов з друку путівник "Софіївка”.

З 1966 по 1972 рр. наукова робота велася з питань інтродукції та акліматизації нових цінних рослин, призначених для збагачення рослинних ресурсів парку. Штат з 25 осіб зріс до 81 особи, в тому числі 2 старших наукових співробітника і один молодший, — всі без вченого ступеня. Науковим співробітником став працювати Б.С. Сидорук, який вивчав біологічні властивості трав’янистих рослин парку. Вся наукова робота була направлена на підведення підсумків інтродукції рослин до 170-річчя створення парку. Виконавці — Г.Г. Тулупій, Л.Г. Чопенко, Б.С. Сидорук, Г.І. Фещук. За цей час було опубліковано 11 наукових робіт та 2 каталоги рослин парку. Проведено інвентаризацію рослин парку. На той час в "Софіївці” нараховувалось 550 таксонів деревних та кущових рослин, з них — 497 листяних і 53 хвойних.

В 1972 р. комісія відділу заповідників при Держкомітеті УРСР, перевіривши наукову діяльність парку, зауважила, що серед працівників парку відсутні кандидати та доктори наук, відсутня лабораторна база, путівники висвітлюють лише історичне минуле парку. Наслідком цієї комісії була Постанова Президії АН УРСР №388 від 26.10.1973 р. "Про подальший розвиток дендропарку "Софіївка” та зміцнення наукових досліджень і матеріально-технічної бази”, видано відповідний наказ по ЦРБС №105 від 12.04.1974 р. про створення відділу репродуктивної біології декоративних рослин на базі дендропарку "Софіївка”. Житловий будинок на "Грибку” переобладнується під лабораторний корпус, а новостворений відділ очолює старший науковий співробітник, кандидат сільськогосподарських наук З.Я. Іванова. Виділяється фінансування на цей відділ, в якому працювали 12 осіб (3 старших наукових співробітника, 2 молодших, інженери і техніки). В цей же час в "Софіївку” прибули на роботу кандидат біологічних наук Мітін В.В. та Олексеєвич В.М. Міська влада, за рахунок фонду міста, надає запрошеним вченим благоустроєні квартири.

У становленні "Софіївки” як наукової установи величезну роль відіграв вчений зі світовим ім’ям — академік Андрій Михайлович Гродзінський. Ставши директором Центрального Ботанічного саду АН УРСР, він постійно займався перетворенням підпорядкованих в науковому плані ЦБС дендропарків, — "Софіївка”, "Олександрія”, "Тростянець”, — в самостійні наукові підрозділи. В цьому постійно допомагали йому і допомагають нині член-кореспондент НАН України, доктор, професор Тетяна Михайлівна Черевченко, яка з 1988 року очолює тепер уже Національний Ботанічний Сад, професори цієї установи Кохно М.А., Кузнецов С.І., Сікура Й.Й. та інші співробітники саду. Практично у всьому, чого досягнув науковий колектив парку, слід завдячувати цим людям — патріотам своєї справи, своєї держави.

Робота новоствореного відділу була спрямована на вивчення репродуктивних особливостей інтродукованих рослин та розробку прийомів їх масового розмноження в умовах Лісостепу України. Для виконання даної тематики на протязі 1975–1978 рр. будується установка штучного туману, а в 1981–1983 рр. — теплиця.

За період з 1973 по 1983 рр. захистили кандидатські дисертації: Сидорук Б.С. — "Біологічні особливості та способи використання деяких видів ґрунтопокривних рослин (в умовах дендропарку "Софіївка”) — в 1974 році, та Балабак А.Ф. по біології вегетативного розмноження ялівців в 1982 році. Опубліковано 3 монографії Івановою З.Я., 3 путівники групою авторів, 40 наукових та 20 науково-популярних статей. В 1982 році науковий відділ при дендропарку "Софіївка” закрили, а в 1984 році — створили знову. До нього ввійшов основний кістяк старого відділу — 10 осіб.

Шостий період: з 1980 року по даний час. Ми вирішили виділити цей відрахунок часу в окремий період, оскільки, на нашу думку, власне з 1980 року розпочинається відродження "Софіївки” не тільки в поверненні окремим ділянкам парку його первинної достовірності, відновленню їх по історичним документам до того вигляду, як це було при Л. Метцелю, а й повернення парковим композиціям їх первісного семантичного означення, яке задумувалось творцями парку, але з часом було втрачено.

Цей період розпочинається зі стихійного лиха, яке випало на долю "Софіївки” в ніч з 3 на 4 квітня 1980 року. Зима 1980 року була суворою і безсніжною. В березні на замерзлу землю випало багато снігу, а на початку квітня в результаті активного підвищення температури бурхливі талі води різко наповнили водоймища, що призвело до руйнування дамби третього Красноставського озера, площа якого за рахунок переповнення досягла 30 га. Потужний потік із суміші води, мулу, льоду пронісся по "Софіївці”, змітаючи на своєму шляху малі архітектурні форми, скульптуру, містки, руйнуючи алеї, паркові композиції, знищуючи дерева і кущі. В центральній частині парку висота цього потоку сягала 5–6 метрів.

Вже 4 квітня в "Софіївці” активно розгорнулись відновлювальні роботи. Дякуючи керівництву міста та рядовим уманчанам і невеличкому колективу парку, який тоді нараховував разом з науковцями 80 осіб, в "Софіївці” за чотири місяці було реставровано понад шістдесят об’єктів, і вона, практично, до осені була готова приймати своїх відвідувачів. З цього часу щорічно в "Софіївці” здійснюються роботи по її реставрації, відбудові та освоєнню нової західної частини парку, яка була приєднана в повоєнні роки. Перш за все освоюється територія колишньої військової частини площею 5,1 га, де організовується адміністративно-господарча зона парку, куди переселяються дирекція парку та науковці.

Тут, практично заново, відбудовується 25 гаражів для автомобілів, тракторів і старовинних карет. Капітально ремонтується пункт технічного обслуговування техніки, добудовується невеликий лабораторний корпус з кімнатами для приїжджих на другому поверсі. На базі колишніх складів боєприпасів, де під час війни німцями був влаштований госпіталь для радянських військовополонених з Уманської ями, побудовано бібліотеку з читальним залом, їдальню для робітників та службовців з кімнатою відпочинку, зал засідань на 90 місць, складські приміщення, газифікована котельня, побудовано водонапірну башту, куди подається вода із свердловини, пробуреної в Західній частині парку. Побудовано пилораму, столярний цех, приміщення для утримання коней, овець, птиці. З території парку за період з 1980 року по 1996 рік відселено 25 сімей та поліпшують свої житлові умови вісім сімей.

Сьогодні на території парку і розсадника, загальною площею 168,6 га, не проживає жодна сім’я, і це створює ідеальні умови для дотримання заповідного режиму парку.

На території розсадника побудовано котельню, яка газифікована в 1996 році, теплиця площею 0,4 га, підвал для збереження саджанців площею 180 м2 з надбудованим поверх нього півтораповерховим приміщенням, де розташовані всі служби і побутові кімнати цього підрозділу. Окрім того побудовано туманоутворюючу установку для вкорінення живців, контейнерний майданчик, водонапірну башту з власною свердловиною та водонасосну станцію на березі Красноставського ставка, звідки подається вода для поливу.

За проведену в ці роки роботу адміністрація "Софіївки” нагороджена в 1995 році медаллю, дипломом та пам’ятною табличкою міжнародної неурядової організації Європа-Ностра, яка з 160 заявок на конкурс за краще збереження, відновлення і реставрацію пам’яток історії, культури, архітектурних споруд та природних ландшафтів відзначила 30, з них 6 — медалями, дипломами та пам’ятними табличками.

Постійно працюючи над питаннями покращання догляду та утримання парку, створення більш-менш нормальних умов для праці і відпочинку робітників та наукових й інженерно-технічних працівників, адміністрація парку з 1985 року розпочинає підготовчу роботу до майбутнього святкування 200-річчя заснування "Софіївки”.

Про це свято багато сказано і написано, а зараз ми хочемо ознайомити читача і залишити для історії найважливіші урядові документи, які приймались в цей нелегкий для економіки України час напередодні 200-річчя "Софіївки" (додаток 1–3).

Першим офіційним документом, який передував цій даті, була постанова Бюро Президії Академії наук України від 23 листопада 1987 р. за № 372-Б. За останні 80 років це була третя спроба на державному рівні вирішити питання перспективи збереження і розвитку парку. Сьогодні можна вважати, що це вже історичний документ, який мав важливе значення для зміцнення матеріальної бази "Софіївки" та для її збереження.

Дякуючи цій постанові, з'явились фінансові можливості для замовлення техніко-економічного обґрунтування на розробку генерального плану розвитку "Софіївки", на підставі якого адміністрація парку до кінця 1995 р. вже мала робочу документацію практично на всі об'єкти, які передбачались ТЕО по підготовці парку до 200-річного ювілею. Особливо важливо, що цим ТЕО визначено охоронну зону парку.

Це документ, який важко переоцінити для збереження "Софіївки", бо він передбачає на перспективу розширювати межу парку, а нині регулює порядок забудови міста навколо парку і не допустить будівництва висотних будинків, як це було раніше. На жаль, місцева влада, яку ось уже вісім років очолює Ю.І. Бодров, так і не затвердила розробку, запропоновану проектантами інституту УкрНДІінжпроект” Харченком В.Б. та Гуменним О.П., які є авторами Генерального плану благоустрою, відновлення і розширення парку.

Звичайно, окремі пункти цієї постанови не були виконані. Зокрема, так і залишилися в с. Жабокричі (Крижопітьський р-н., Вінницька обл.) античні мармурові скульптури, які побиті валяються в колгоспній коморі. Так і залишилися на балансі Уманської державної аграрної академії оранжереї, які колись належали парку. Взимку 1994–1995 pp. там вимерзли всі рослини і, таким чином, втрачено роками створювану величезну колекцію тропічних і субтропічних рослин, в якій в довоєнні роки налічувалось майже 500 таксонів.

Оскільки, починаючи з 1990 р., щорічно почалося зменшення фінансування Національної академії наук і вона вже не могла знайти кошти на обсяг робіт в "Софіївці", який передбачався Генеральним планом, то Президія НАН України разом з дирекцією парку звернулась до Президента України Л. Кравчука з проханням про необхідність цільового фінансування парку під час його підготовки до 200-річчя заснування.

10 березня 1993 р. в пресі було опубліковано розпорядження Президента України "Про відзначення 200-річчя дендрологічного парку "Софіївка" за № 26/93-рп, а вже 16 червня 1993 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України за №456 "Про заходи щодо підготовки та відзначення 200-річчя заснування дендрологічного парку "Софіївка" Академії наук” (цією постановою затверджено заходи щодо підготовки та відзначення 200-річчя заснування дендрологічного парку "Софіївка" за рахунок коштів державного бюджету).

Власне з прийняттям цих важливих документів в "Софіївці" розгорнулись роботи по її розширенню та реставрації окремих об'єктів.

Перш за все роботи розпочалися перед Головним входом з вулиці Садової. У 1995 р. закінчено будівництво нової водонасосної станції, що дало змогу розібрати приміщення насосної станції, яка була побудована біля Головного входу в 1911 році. Звідси 1995 р. відселено дві сім'ї, які проживали тут з незапам'ятних часів. Площу перед Головним входом разом з мостом через р. Кам’янку на вулицю Мопровську та блоком обслуговування туристів, до якого можна піднятися східцями від Головного входу або під'їхати чи підійти з вул. Садової, відреставровано згідно документації, розробленої Київським інститутом "УкрНДІінжпроект" та малим підприємством "Тамюк" з м. Черкас.

Відповідно з історичними планами за 1855 та 1896 р. здійснено планування нижньої частини Грекової балки. Тут відновлено три невеликі водоймища, розкрито магматичні виходи граніту, створено дорожно-алейну систему, посаджено нові для "Софіївки" декоративні форми дерев і кущів. На честь 10-ї річниці незалежності України нині тут закінчується будівництво останнього ставу. Тут буде сконцентровано все, що є на сьогодні в асортименті деревних, кущових, ґрунтопокривних та квіткових рослин.

За Генпланом "Софіївки" в 1995 — 1996 pp. з боку вул. Київської побудовано зону обслуговування туристів, де для них створено всі умови. Тут можна поставити автобус, чи автомашину на стоянку, скористатися послугами кафетерію, магазинів "Флора Софіївки” та "Акванарій”. Власне звідти тепер буде розпочинатися ботанічна екскурсія, і відвідувачі парку, пройшовши по новій його частині, отримають інформацію про багатий світ рослин, а дійшовши до Головних воріт і далі за маршрутом, ознайомляться з історичним минулим "Софіївки", з її романтичними таємницями. Вхідна зона до парку з вул. Київської — це взагалі ціла новітня сторінка історії "Софіївки”.

Тут збудовано науково-лабораторний корпус з прекрасними кабінетами, актовою залою на 200 посадочних місць та лабораторію мікроклонального розмноження. Завдяки допомозі голови Київської міської державної адміністрації О.О. Омельченка, в правому крилі науково-лабораторного корпусу обладнується готель, що відповідає сучасним європейським стандартам.

Введення його в експлуатацію відкриває перспективу створення на базі "Софіївки” Вищої міжнародної школи з підготовки фахівців садово-паркового мистецтва.

В історичній частині парку протягом 1994–1999 рр., згідно плану парку 1855 р., корінні зміни були здійснені на ділянці Партерного амфітеатру. При створенні плану реконструкції цієї композиції були враховані пропозиції професора Л. Майдецького, відомого фахівця садово-паркового мистецтва.

В цей же час здійснюється капітальний ремонт цегляного склепіння підземної річки Ахеронт, відновлюється зруйнована в 1980 році композиція "Чортів міст”, побудовано і пущено в дію на Верхньому ставку паром, практично заново відбудовано мости, що ведуть до о. Анти-Цирцеї, по всіх алеях парку встановлюються лавки, виготовлені за фотографіями 1900 року.

Окремо слід відзначити про становлення "Софіївки” як наукової установи Національної академії наук України.

Остаточним документом, який ствердив дендропарк "Софіївку” як наукову установу, стала Постанова Президії Академії Наук Української РСР за № 26 від 23.01.1991 р. "Про надання Уманському державному дендрологічному парку "Софіївка” АН УРСР статуту науково-дослідної установи та заходи по забезпеченню його діяльності”.

В цій постанові Президія АН УРСР відзначає, що в Уманському державному дендрологічному парку "Софіївка” АН УРСР в результаті багаторічного плідного співробітництва з Центральним республіканським ботанічним садом АН УРСР сформовано перспективний напрям наукових досліджень, пов’язаний з вивченням природної та культурної флори південного Лісостепу України, а також інтродукцією та акліматизацією рослин в регіоні. Ці роботи включено до загальносоюзної програми фундаментальних досліджень АН СРСР "Інтродукція та акліматизація рослин” (1989–2000 рр.).

Цією ж постановою парку "Софіївка” надається статус науково-дослідної установи, затверджується основний напрям наукової діяльності парку спрямований на вивчення природної та культурної флори південного Лісостепу України, а також інтродукцію та акліматизацію рослин в цьому регіоні. "Софіївка” вводиться до складу Відділення загальної біології АН УРСР, як самостійна наукова установа з відомчою тематикою "Біоекологічні основи збереження і поновлення старовинних парків Правобережного Лісостепу на прикладі дендропарку "Софіївка”. З балансу Центрального Ботанічного саду на баланс "Софіївки” передаються штатні одиниці, обладнання, техніка з відповідним фінансуванням. В 1987 р. їй встановлюється ліміт в обсязі 10 друкованих аркушів для друкування наукових праць співробітників парку за рахунок бюджетних коштів.

Наукова тематика відділу за період з 1984 по 1993 р. була пов’язана з вивченням біології інтродукованих рослин та розробленням і впровадженням технологій їх розмноження. За це десятиріччя були підготовлені і захищені 6 кандидатських дисертацій: Косенком І.С., Мороз О.К., Сидорук Т.М., Білик О.В., Козловим В.Г., Музикою Г.І. Опубліковано 5 монографій, 2 науково-виробничі рекомендації та 150 наукових робіт. Співробітниками відділу Косенком І.С., Мороз О.К. отримано 2 срібні та Мітіним В.В., Мороз О.К., Сидорук Т.М. — 3 бронзові медалі ВДНГА. Проведено інвентаризацію рослин парку, що склали 1700 таксонів з них 967 таксонів деревних і кущових рослин в т. числі ялини — 20 таксонів, ліщини — 10, буків — 18, жимолостей — 16, ломиносів — 60, троянд — 320, шипшин — 49, очитків — 23. Проводиться значна експедиційна робота по парках республік СНД, Польщі, Німеччини, Чехії, Франції, Англії, Угорщини, Болгарії.

Період з 1994 і до 2000 року відзначався тим, що вся робота парку була направлена на вивчення стану рослинності "Софіївки”, реконструкцію та реставрацію основних споруд парку в плані підготовки до 200-річчя створення парку.

За цей час проведена реконструкція майже всіх ділянок парку, створено нові експозиційні ділянки на Партерному амфітеатрі, біля Головного входу, на Площі Зборів. На території Адміністративної зони парку споруджено дві гірки, на яких представлено великий асортимент ґрунтопокривних рослин. Створено нову вхідну зону з вул. Київської, де представлена велика колекція форм родини Кипарисових, закладено розарій. У вересні 1996 року була проведена міжнародна конференція, присвячена 200-річчю заснування "Софіївки”, в якій прийняли участь більше 150 учасників з різних країн світу. За ряд монографій Косенко І.С., Мітін В.В. та Мороз О.К. нагороджені премією ім. Юр’єва. За матеріалами конференції видано збірник робіт. Крім того, видано 3 монографії, 136 наукових праць. Проведена інвентаризація рослинності парку і видано каталог, в якому на 1999 р. нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав’янистих рослин в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин.

Нинішня структура штатного розпису "Софіївки” включає в себе чотири наукові відділи, а саме: відділ дендрології, паркобудівництва і екології, відділ інтродукції, акліматизації та репродуктивної біології деревних рослин і впровадження, відділ фізіології, селекції, генетики і захисту рослин та відділ науково-технічної інформації, підготовки фахівців і обслуговування.

Сьогодні парк "Софіївка" щороку відвідують сотні тисяч туристів з міст і сіл України, гості із зарубіжних країн. "Софіївка" чудова будь-якої пори року: у весняному цвітінні і спекотного літа, золотої осені і в час зимового спокою.

Відвідайте "Софіївку" і ви отримаєте незабутні враження.

7 чудес України головна