Римо-католицький костел св. Станіслава

м. Кременець, Тернопільська обла.

1538 р. королева Бона фундувала в Кременці дерев’яний парафіяльний костьол Успіня Діви Марії. Це був перший католицький храм міста. 1606 р. луцький біскуп Марцин Шишковський поселив при ньому ченців ордену францисканців. На кошти меценатів із місцевої української шляхти, що почала вже окатоличуватися, нові господарі збудували собі з цегли новий костьол і двоповерховий чернечий корпус.

На початку Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького францисканський монастир, що сприймався місцевим населенням як засіб окатоличення та полонізації краю, був розгромлений, та коли боротьба трохи вщухла, він відновив свою діяльність. У XVIII ст. в монастирі збудували двоярусну дзвіницю в стилі пізнього бароко.

На початку ХІХ ст. францисканці володіли приміським селом Бонівка, яке осадили на ґрунтах, наданих колись королевою Боною. Парафія, яку вони обслуговували, охоплювала католиків Кременця та близько сорока навколишніх сіл.

Коли влітку 1832 р. францисканський монастир закрили, католицька громада Кременця та навколишніх сіл змушена була збиратися на богослужіння в невеличкій каплиці, яку облаштували в одному з будинків на Садовій вулиці (тепер вул. ім. Ю. Словацького), і тільки в 1854—1857 рр. вона побудувала собі новий костьол, причому частину коштів їй виділив царський уряд, який після приходу до влади імператора Олександра II став ліберальнішим. За взірець будівничому послужив петербурзький костьол св. Катерини, споруджений за проектом відомого російського архітектора французького походження Жана Тома де Томона. 1908 р. храм оздобили чеськими вітражами.

При вході в костьол привертає увагу високохудожня мармурова кропильниця з барельєфом Богоматері, виготовлена 1872 р. відомим скульптором, уродженцем Волині Віктором Бродським.

Зліва від входу в храмі є надзвичайно цікавий пам’ятник Юліушеві Словацькому роботи знаменитого польського скульптора Вацлава Шимановського, виготовлений у Парижі і встановлений тут 1910 р. на відзнаку століття з дня народження поета. У тривожні роки тотального наступу на релігію монумент став своєрідним оберегом, завдяки якому власті не наважилися закрити костьол.