Мировые памятники истории, архитектуры, археологии

Главная » Статьи » Замки, крепости Украины » Хмельницкая обл.

Маленька мандрівка Заславськими руїнами

Потребуючи відпочинку та нових вражень, я вирішила навідати родичів. Щоб відпочинок мав не тільки приємний присмак від зустрічі з рідними але й мав дещо корисний характер, я вирішила відвідати Ізяслав. Це місто з давньою історією… Колись мені потрапила на очі інформація про старовинний костьол, залишки якого й досі стоять в Ізяславі.

Мені пощастило, я не тільки відвідала залишки цього костьолу, але й побачила інші, не менш цікаві пам’ятки… Але усе з початку.

Костьол Іоанна Хрестителя

Кафедральний католицький костьол Іоанна Хрестителя - одна з найстаріших споруд Ізяслава. Заснований князем Я. Заславським і його дружиною Олександрою поруч із Ізяславським замком разом зі школою, госпіталем. Арх. Я. Мадлен виконав оборонний храм у формах готики, однак після реконструкції 1756 г. під керівництвом арх. П. Фонтани він отримав риси ренесансу.

Храм служив усипальницею князів Сангушко.

Місцеві називають цей костьол Польським.

У радянські часи костьол був перетворений на краєзнавчий музей, потім приміщення використовувалося для різних господарських потреб. В 1960- х рр. споруда сильно постраждала від пожежі, дотепер не відновлювалася.

Рештки костьолу знаходяться у жахливому стані.

Мені розповіли, що нещодавно чорні археологи знайшли золотий скарб але, зрештою, їх схопили. Нажаль, жодних письмових підтверджень я цьому не знайшла.

Недалеко від костьолу Іоанна Хрестителя на невеликому пагорбі знаходяться рештки Старозаславського замку.

Спорудження в XV столітті Старозаславського замку пов'язують з ім'ям князя Василя Федоровича Красного. Знаходиться замок посеред старого городу, на високій горі, над рікою Горинь височить кам'яна споруда давньої архітектури. Зі слів Стецького, колись це була княжа скарбниця. Проте, можливо, це була фортеця для ув'язнення злочинців і військовополонених татарів, а може – це був арсенал, де зберігалася зброя у мирний час.

Незважаючи на те, що споруда занесена до Державного реєстру національного культурного надбання, Старозаславський замок знаходиться у занедбаному стані.

Чесно кажучи, залишки споруди аж ні як не нагадують замок, на мою думку, це перебільшена назва. На пагорбі вітер був занадто сильним та холодним, тому швиденько оббігши його по периметру та зробивши декілька знімків, я вирішила прямувати далі…

Ще на шляху до костьолу Іоанна Хрестителя, перетинаючи через місток річку Горинь, я побачила цікаву споруду здалеку схожу на монастир чи щось таке... Як мені пояснив мій хрещений, це давня в’язниця, яка і на цей час є функціонуючою…

Костел Святого Михайла та монастир отців Бернардинів

Бароковий ансамбль будівель колишнього монастиря отців Бернардинів та костьолу Святого Михайла. Другий, після львівського, за значенням, осередок ордену в Руської Провінції. Архітектор Якуб Мадлайн. Нині це пам'ятка культури національного значення.

Будівництво монастиря було розпочато в 1596 г. після Берестейской унії. Арх. Я. Мадлена прекрасно вписав оборонний монастирський комплекс у навколишній ландшафт. Головними спорудженнями були Михайлівський костьол (1602 г.) і величезний келійний корпус (1610 г.), їх оточують 6 - метрові стіни з в'їзною вежею й воротами. Монастир постраждав під час Визвольної війни в 1648 г., але пізніше був відновлений і перебудований під керівництвом арх. П. Фонтани. У радянські часи приміщення обителі були перебудовані під в'язницю строгого режиму. Цю функцію споруда виконує й понині, тому огляд території неможливий.

Мені кортіло побачити ці мури зблизька, Ала, на жаль, нам не вдалося під’їхати близько до старої частини споруди, тому мені прийшлося задовольнитися ось цими фотографіями, які я зробила з містка.

Мабуть, звідси відкривається чудовий краєвид весною, коли все навкруги буяє яскравими зеленими фарбами)))

Але годі вже мерзнути на містку, вирушаємо далі…

Наша наступна зупинка Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів

Це комплекс колишнього монастиря отців Лазаритів і костьолу Святого Йосипа, що знаходиться по вул. Шевченка 10 (колишній Старокостянтинівський) в Ізяславі. Це одна з найцікавіших пам'яток пізнього бароко на Волині. Костел є єдиною нині діючою католицькою культовою спорудою в місті, що використовується парафією Святого Йосипа.

Мені дуже сподобалося те, що я побачила, хоча реставраційні роботи фасаду ще не завершені. Не вся будівля наразі належить парафії, тому по сусідству з костьолом знаходять різноманітні державні установи. Нажаль Костьол був зачинений і всередину храму мені не вдалося потрапити, але дуже б хотілося…

Навпроти Костелу Святого Йосипа знаходиться не менш цікава пам’ятка архітектури - палац князів Санґушків

– це барокова будівля, частина архітектурного комплексу, розташованого в осерді Нового Заслава, на півострові при впадінні річки Понори до річки Горинь.

Був збудований у 18 столітті за ініціативою княгині Барбари Санґушкової і до середини 19 століття слугував як одна з головних резиденцій Санґушків. Розпланування палацу типове для хрестово-коридорних будівель, що набули поширення у Речі Посполитій з другої половини 17 століття і має італійське коріння. Поєднаний з Новозаславським замком.

Скажу чесно, я дуже задоволена тим фактом, що мені довелося потрапити до цієї пам’ятки лише наприкінці своєї маленької подорожі, бо, хоча й сам комплекс палацу знаходиться у дуже занедбаному стані, але я отримала незабутнє задоволення від знаходження там: усе навкруги було вкрито білим снігом. Щось було у тому надзвичайне та романтичне, як щоб ще й сонечко виглянуло повз хмарки, то це було б просто неперевершено!

Я не можу похвалитися багатим досвідом зимових прогулянок, тому мені було в двічі цікавіше: прокладаючи собі шлях по недоторканому снігу, пролазячи крізь залишки коридорів та зали, уява так і малює чудові інтер’єри та убранство кімнат, дам у пишних платтях та джентльменів у формі, карети, величезну кількість слуг та пишні бали…

У внутрішньому дворі тихо, безвітряно та спокійно. Звідси відкривається чудовий краєвид на річку Горинь та її протилежний берег. Все ж таки мені не вистачає зелених фарб навкруги. Подумки уявляю як чудово тут весною, коли сонечко дарує свої теплі промені, земля та дерева вкриті зеленню та починають з’являтися перші весняні квіти…

На цьому моя маленька імпровізована мандрівка містом Ізяславом закінчилася. Думаю, я обов’язково навідаюся сюди ще, але це точно буде в період зелених фарб та яскравих сонячних днів.