Путешествуй самостоятельно
Храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у Загір'ї
с. Загір'я, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Дата побудови церкви у Загір’ї не досліджена. Охоронна дошка №1190, виготовлена Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, вказує на 1680 рік.
Церква в Загір’ї є перлиною дерев’яної архітектури галицького типу, яка після церкви Святого Духа в Рогатині стоїть в одному ряду з дерев’яними церквами із сіл Черча, Виспи, Кліщівни, Уїзду.
Церква збудована з дубових брусів товщиною 12-15 см, шириною до 50 см, на підвалинах, які лежать на високому фундаменті, мурованому з м’якого місцевого каменю та глини.
Історія церкви у Загір'ї
Найдавніша писемна згадка про церкву у нашому селі походить з податкових реєстрів 1578 р. Відомостей про перші церкви не збереглося. В Метриці Йосифа Шумлянського записано, що 9 грудня 1679 р. у Львівській катедрі Св. Юра рукоположено о. Василя для церкви Воздвиження Чесного Хреста у Загір’ї. Це перший священик у Загір’ї, відомий по імені.
Церква і проборство у др.пол 18 століття. Реконструкція Л.Воробія за протоколом візитації 1764 року. Художник С.Бойцун
У 1744 р. після пожежі вівтаря церква зазнала реставрації . У одному із протоколів візитації за 1764 р. вказано, що "перед правим крилосом біля стіни є вівтар Святого Отця Савви, котрого в давнину був титул церкви". Очевидно, маємо тут згадку про якусь давнішу церкву в Загір’ї, але жодної іншої інформації про неї немає. Такий титул церкви був рідкістю і не зустрічається в жодному із протоколів візитації церков Львівської єпархії. 28 березня 1771 р. дідич Домінік Цетнер з Чертвіц - «пан на Гусятині, Свіржі, Княгиничах» - надав ерекцію на ґрунти (право на довічне користування церквою земельними угіддями та інші права), що ними віддавна користувалася церква, парохові о. Бобовському.
Наступна реставрація церкви у Загір'ї відбулася у 1817 р. Тоді було ліквідовано верхи над вівтарем і бабинцем та змінено форму верху нави. Після Другої світової війни у 1949 р. було замінено прогниле ґонтя і дахи церкви вкрили бляхою. Дзвіниця зведена, ймовірно, у 1817 р.
30 травня 1912 р. під час канонічної візитації церкву у Загір'ї відвідав слуга Божий о. митрополит Андрей Шептицький.
У 1961 р. під час чергової антирелігійної кампанії церкву закрили на довгих 28 років.
Церква у руїні
Сьомого вересня 1982 р. з району приїхали вантажівка та автобус з якимись людьми в супроводі міліції. Ці люди розбили двері церкви, винесли церковний інвентар, забрали царські та дияконські врата, частину іконостасу та вчинили суцільний погром. На щастя, вивезли не все, бо були вже обтяжені здобиччю з якогось іншого села, і в машині не вистачало місця. Пізніше доморощені вандали почепили над дверима церкви таблицю з написом “Музей історії села”. У складі „робочих груп” були мародери, які робили собі „добрий інтерес”. Після погрому в церкві все ж таки залишилася частина іконостасу – празничний ряд, деісусний ряд і ряд пророків. У лютому 1983 р. хтось таємно знищив рубанком напис над входом до дзвіниці про дату її побудови. Очевидно готувалися до повного знищення споруди.
Вівтарна частина, 1979 р.
До 1989 р. в інтер’єрі церкви був стінопис з ХІХ ст., який вдало доповнював іконостас. Основу композиції складала розгорнута над іконостасом і бічними стінами пурпурова мантія з жовтою облямівкою, зі складок якої по боках звисали товсті кручені френзелі. Складки мантії були зібрані над іконостасом у султан, який увінчувала митра. Над іконостасом на стіні були намальовані Розп’яття та пристоячі Богородиця зі св. Іоанном. На південній та північній стінах нави у барокових картушах були зображені чотири євангелісти. Західна стіна нави, бабинець та вівтарна частина були розписані імпровізованими бароковими візерунками.
Стеля всіх трьох частин церкви символізувала вкрите зорями небо. Стінопис разом з іконостасом творив єдину композицію, яка посилювала увагу глядача при спогляданні її з заходу на схід і знизу вгору, концентруючи її на центральній частині іконостасу.
В 1989 р. цей стінопис був знищений і замінений малюванням найнижчого ґатунку. Від старого стінопису залишилися чорно-білі знімки та кольорові слайди, зняті у 1985 р. Подібна доля (повне знищення) чекала і на одну із святинь церкви - Плащаницю Ісуса Христа, що виноситься на середину храму під час богослужіння Великої П'ятниці та Великої Суботи. На щастя, авторові книги "Загір'я Княгиницьке" Любомирові Воробію вдалося врятувати цей скарб поч. ХІХ ст. - свого часу цю Плащаницю виставляли впродовж декількох років у храмі св. Климента Папи (м Львів), і я був переповнений великого щастя мати можливість торкатися до цієї загір'янської реліквії. До слова, цей плат із зображенням відбитку Ісуса Христа, який увібрав в себе позитивну і молитовну енергетику попередніх поколінь наших предків, був бездумно та бездушно викинутий разом із іншим церковним реманентом, як непотріб...
Відродження церкви
У 1989 р. храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у Загір'ї було знову відкрито для богослужінь, а 3 вересня 1989 р. при величезному скупченні народу освятили Церкву і пам’ятний хрест.
Таким чином від 1989 року у загір'янській церкві парохами були наступні отці:
о.Петро Чиборак, о.Василь Юрів, о.Євген Дмитрів, о. Богдан Лютецький, о.Мирослав Любінець,
о.Павло Кадлуб – парох від 1997 р. донині.
За матеріалами Андрія Кузика: До храмового Празника (з історії парохії с. Загір'я, Івано-Франківської обл.)
За матеріалами книг Любомира Воробія «Загір'я Княгиницьке: історико-краєзнавчі студії» (2005)
Що подивитися у Рогатинському районі?
Райони Івано-Франківської області
Пам'ятки археології національного значення (державний реєстр)
