Путешествуй самостоятельно

18 квітня - Міжнародний день пам'ятників та історичних місць. Тому саме сьогодні я хочу розповісти вам та гостям нашого міста про історичні місця нашого рідного Чернігова...

Отже почнемо:

Чернігів - одне з найдавніших і найцікавіших міст України і, загалом, всієї Східної Європи. Протягом століть Чернігів був значним політичним, економічним і культурним центром.

Вперше місто згадується в літописах під 907р., але, як засвідчили археологічні дослідження, місто виникло значно раніше.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДИТИНЕЦЬ (ВАЛ) - Археологічні дослідження чернігівського дитинця розпочались більше ста років тому . За весь час досліджень було розкрито більше 10 тис. кв.м. Розкопками відкриті залишки 4 храмів, терему, 2-х парадних брам, вивчені десятки житлових, виробничих і господарчих будівель, досліджені залишки оборонних споруд, знайдено 7 ювелірних скарбів, зібрана величезна колекція знахідок.

Коли Чернігів став столицею князівства, розпочався новий етап в розвитку міста. Мстиславом Володимировичем були закладені княжий двір і Спаський собор. Навколо Борисоглібського собору сформувався єпископський двір, до якого у ХІІІ ст. вела в’їздна брама.

Церква св. Катерини була побудована в 1696 році на пошану загиблим при облозі козакам. Крім того,в кінці ХVІІІ ст. поряд з Борисоглібськом собором будується мурована монастирська трапезна, над якою в 1700-1702 рр. зводиться двох’ярусна башта з дзвіницею і церквою Іоанна Богослова. Так був заснований чернігівський Колегіум.

КУРГАН ЧОРНА МОГИЛА - Величний насип кургану Чорна могила розташований в Чернігові поруч з Єлецьким монастирем. Це один з найбільших давньоруських курганів X ст., який зберігся. Існує легенда про те, що в цьому кургані похований князь Чорний, який був засновником міста і дав йому своє ім'я.

Вражають розміри кургану: його діаметр 40 м, окружність 125 м, висота, що збереглася — 11м. В давнину він був оточений ровом до 7 м завширшки.

Поховання в кургані чоловіка і жінки - здійснене за обрядом кремації. Поховані покладені в повному військовому обладунку, займали середню частину кострища. Поруч з воїном знаходилась зброя - два меча, шабля, спис, сідло з стременами, фрагменти кольчуги, шолом, наконечники стріл, біля ніг - щит з мідним окуттям. Поруч зі зброєю знаходились залізна посудина з кістками барана та бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого були покладені двоє осідланих коней.

Первинний насип кургану складав 7 м, потім тут відбувалася тризна -змагання на честь померлого, після якої курган досипався. На тризнищі були знайдені два ритони, зроблених з рогів тура зі срібним окуттям, багато орнаментованим. Найбільш цікаве окуття більшого ритону з чудовим фризом, де зображено фантастичних звірів, птахів, людей. Крім того, на тризнищі знайдено два жертовних ножа та бронзовий ідол скандинавського бога Тора.

АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ - Антонієві печери Троїцького монастиря в Чернігові - пам'ятка підземної культової архітектури XI - XIX століть. Засновані вони в 1069 році як печерний християнський монастир князем Святославом Ярославичем і відомим церковним діячем давньоруської доби - прп. Антонієм Печерським.

Літописець стверджує, що Антоній прибув до Чернігова, рятуючись від гніву князя київського Ізяслава. Він полюбив Болдині гори, викопав печеру і з того часу до наших днів на Болдиних горах існує монастир.

Зараз Антонієві печери є комплексом підземних приміщень і переходів загальною довжиною близько 350 м, котрі розміщуються у товщі Болдиних гір (в межах сучасного міста). Глибина залягання печер коливається від 2 до 12 метрів відносно поверхні гори.

Всі підземні споруди знаходяться на двох основних рівнях. Геологічні умови дозволили будівельникам створювати приміщення без додаткових кріплень і забезпечувати їх довговічність. Цим пояснюється наявність значних ділянок давніх галерей та інших об'ємів. На деяких стінах збереглися пізньосередньовічні написи-графіті.

Велика вологість виключала можливість побудувати в печерних церквах дерев'яні іконостаси. Вони були замінені мурованими стінами з металевими іконами на них. Царські врата були також зроблені з металу (збереглися в церквах Антонія та Феодосія). Традиційно святинями Антонієвих печер вважаються келія Антонія Печерського та гробниця з кістками ченців, яких вбили в 1239 році монголо-татари.

У 1967 році пам'ятка була включена до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.

БОЛДИНІ ГОРИ - На захід від історичного центру нашого міста височать схили Болдиних гір. Вони є найвищим місцем в Чернігові. Назва цієї місцевості походить від давньоруського слова «болд», що означає дуб. У слов’ян – язичників дуб вважався святим деревом, тому існує думка, що в ті часи тут знаходився Святий дубовий яр та язичницьке капище, але археологічно воно не знайдено.

Крім відмінності курганів за розмірами, вони відрізняються також і за обрядом поховання. Особливу увагу привертають два великих кургани: Гульбище та Безименний, де були поховані князівські воїни-дружинники.

Спочатку на місці майбутнього поховання робили невелику підсипку, на котрій будували домовину для померлого, куди клали все те, чим він користувався за життя: посуд, їжу, прикраси, збрую та військове знаряддя, якщо воїн. Вбивали найулюбленішу жінку-наложницю. Іноді жінки самі погоджувались бути вбитими, щоб не дістатися ще в цьому житті нелюбому. Вбивали бойового коня. В уявленні слов’ян потойбічний світ був подібний реальному. Потім домовину підпалювали і все це перепалювалось у вогнищі.

Вважалося, що чим вище здіймався дим в повітрі, тим вище місце буде займати на небі той, кого спалювали. Коли вогонь догорав, насипали невеликий курган, на якому справляли тризну по померлому, після чого насипали остаточний курган. Чим вища за соціальним статусом людина помирала, тим вищий курган йому насипали.

Таким чином, з тих давніх часів, Болдині гори стали традиційним місцем поховання видатних людей, ім’я яких пов’язані з нашим містом. Тут знаходиться могила відомого українського фольклориста та етнографа О.В. Марковича – чоловіка Марко Вовчок.

КРАСНА ПЛОЩА - Красна площа і прилеглі до неї сквери і бульвари є сьогодні одним з найкрасивіших районів Чернігова, його культурним і адміністративним центром. В цьому значенні ця територія почала формуватись на рубежі XVIІІ та XIX століть, коли місто втратило своє значення фортеці і одержало змогу вийти за межі фортифікаційних споруд і розвиватись ушир.

В той час Чернігів мало чим поступався «матери городов русских» Києву. Він займав велику територію, на якій, на думку істориків, проживало біля 30 тисяч людей.

Ядром міста тоді був «Дитинець», оточений глибокими ровами і високими стінами. З північної напольної сторони до нього примикав окольний град, який зайняв частину давнього язичницького могильника. Свідченням цьому є пам'ять про величезний курган, котрий знаходився ще в середині XIX століття на розі сучасних вулиць Шевченка та Кирпоноса. Цю ґрунтову піраміду під назвою «Курган Княжни Чорної» було знищено в 1851 році.

Заселятися окольний град почав в X столітті і до XII століття сформувався як торгово-ремісничий район Чернігова.

Археологи виявили тут рештки житлових і господарських приміщень, виробничі комплекси, знайшли велику кількість предметів побуту, прикраси, знаряддя праці.

Біля театру ім. Т. Г. Шевченка розкопали залізоплавильну піч, а поблизу (на вулиці ім. Полуботка) натрапили на комплекс по обробці міді.

Показовими знахідками стали понад 200 фрагментів амфор причорноморського виробництва. Вони свідчать про значні торгівельні зв'язки людей, які тут мешкали.

Протягом довгого часу Красна площа не мала твердого покриття. Це спричиняло певні незручності. В 1879 році її забрукували і надали того вигляду, який вона зберегла до 30-х років XX століття.