Путешествуй самостоятельно

Сьогодні на Прилуччині робляться перші кроки для розвитку туризму. Їх роблять люди, які фанатично закохані у свою малу батьківщину, які пишаються історичними скарбами рідного краю і не шкодують для його духовного відродження ні часу, ні ентузіазму.

Настане час, і ми колись зможемо відродити старовинні ярмарки, якими так славилась колись Густиня, відреставруємо дім Костомарова і оглядову башту в линовицькому парку Якова де Бальмена, в різних куточках району з’являться етнографічні садиби... Прилуччина буде надавати якісні туристичні послуги і увійде до числа найцікавіших туристичних місць України...

У кожного покоління свої звички, своє світосприймання, свої мрії. Але ж об’єднує нас одна любов – любов до землі, на якій ми народилися і виросли, до своїх коренів, до духовних святинь і культурних скарбів, які залишили нам наші прадіди. Ми повинні зберегти свій край, відродити його культуру та історію.

Власне, перший крок вже зроблено на святі народної творчості, яке так і називалося «Відродження», організованому Прилуцькою районною держадміністрацією.

Відтепер можна сміливо починати мандрувати стежками предків у наше прекрасне історичне минуле, у славну козацьку добу.

Зелений туризм в Україні нарешті отримав довгоочікуваний шанс на розвиток. Через економічну кризу більшість бажаючих комфортно і корисно відпочити перевели свій погляд з берегів Туреччини та Болгарії на села, які знаходяться зовсім поруч.

Адже сільський зелений туризм - це можливість непогано відпочити від міської суєти серед незайманої природи, поринути у спомини сивої давнини чи долучитися до духовності, відкрити для себе культурно-історичну спадщину своїх предків, скуштувати страв, приготовлених з екологічно чистих продуктів, не зазнавши при цьому значних витрат.

З ініціативи районного відділу культури та туризму, за підтримки Прилуцької районної державної адміністрації та за сприяння проекту ТАСІS «Сталий територіальний розвиток в Україні» сільський зелений туризм отримав поштовх для розвитку і на Прилуччині, оскільки це унікальний і багатий край на природоохоронні, історичні, архітектурні, культурні пам’-ятки. Край з цікавими народними звичаями та обрядами.

Справжньою окрасою і перлиною Прилуцького району є Густинський Свято-Троїцький монастир, що розташований у селі Густиня. Він неодноразово переживав злети і падіння, приймав людей віруючих і хворих, не раз руйнувався, а нині з легкої руки настоятельниці монастиря матушки Віри та Божої милості вабить всю округу своїми золотоверхими куполами та мелодійним передзвоном, вітає у своїх стінах численних вірян, паломників та туристів.

Та не лише своєю святістю і намоленістю цікавий він. Монастир має унікальне місце розташування та цікаву історію. Перефразувавши відомий вислів, можна з упевненістю сказати, що на Прилуччині усі шляхи ведуть в Густиню. Звісно, дістатися до неї можна без проблем автомобільним шляхом з Прилук чи траси Київ-Суми. А можна пройтися шляхами, де колись ступали великий Тарас Шевченко, Євген Гребінка, єрусалимський патріарх Феофан чи гетьман Сагайдачний.

Цими шляхами-дорогами до святої обителі сходилися-з’їжджалися люди звідусіль, аби помолитися чи поярмаркувати. Сьогодні вони лягли в основу нових, незвіданих цікавих туристичних маршрутів, сповнених приємних несподіванок і сюрпризів. Їх відкриття і відбулося минулого тижня.

Перший туристичний напрямок – Іллінська гора -Боршна - Густиня - духовний, називається «Відродження». Бере свій початок на Іллінській горі, що у селі Боршна, перша літописна згадка про яке датується 1615 роком і яке у наступному 2010 році відзначатиме свій 395-річний ювілей. Ще у 1805 році на честь Святого Іллі тут була зведена церква, богослужіння у якій проводилися до 1944 року. Дата - 25 червня - не випадкова. Саме цього дня 1944 року у храмі востаннє прозвучала молитва до Всевишнього, виголошена знаним просвітником, подвижником християнства, тодішнім настоятелем церкви отцем Іоанном (Лабунським). З кінця 1970 року від церкви не залишилося сліду, вона була поруйнована і розібрана.

Сьогодні жителі села рішуче налаштовані відродити церкву і звести новий храм. Допомогти їм у цьому згодився нинішній настоятель Свято-Іллінської церкви отець В’ячеслав. Нині на місці майбутньої церкви встановлений хрест і проводяться молебні. Приємною несподіванкою для подорожуючих стане зустріч зі скульптурою монаха, витесаною з дерева. Його погляд спрямований удаль, звідки видніються куполи Густині. На Іллінській горі його встановлено, як данину відродженню духовності на Прилуччині, піднесенню і поширенню християнства взагалі.