Путешествуй самостоятельно

«Шевченківський гай» розвалюється. Автентичні хатки, млини й церкви дедалі більше занепадають. 15 експонатів старовини потребують негайної реставрації, в іншому випадку існує загроза їх втратити взагалі. Чиновники поспішають лагодити не старовинні пам’ятки народної архітектури, а лише його частину – Співоче поле. За актом виконаних робіт на його реконструкцію використано 800 тис. грн, однак, за попереднім даними, виконана робота вартує лише 50–60 тисяч.

«За 5 місяців своєї цьогорічної діяльності музей заробив 430 тисяч гривень. З них всього 980 грн було отримано як прибуток від одного з фестивалів, які проходили у «Шевченківському гаю» та прибутки за реалізацію квитків», – стверджує у своїй заяві член постійної депутатської комісії культури, дозвілля, туризму та промоцій Наталія Усач.

Вона не розуміє, куди подівалися кошти, які керівництво музею мало б отримати від орендної плати за встановлення яток під час Великодніх свят та на дитяче свято «Казка у гаю». «Сума, яка надійшла від проведення однієї із атракцій виглядає просто смішною, а гроші від реалізації квитків пішли просто на невмотивовані речі. Зокрема, їх використали на покупку та встановлення електричних щитків для підключення торгівельних яток, що вже стали невід’ємною частиною деяких «пивних» атракцій, які проводять у «Шевченківському гаю», – каже Усач.

Також до музею закупили фотоапарати, диктофони та, з якогось дива, туристичні намети! А решту коштів, як каже Наталія Усач, було використано для виплати необґрунтованих розмірів премій. «Якщо би у нас була хороша виручка, у нас є де тратити гроші. Ми маємо пам’ятки дерев’яної архітектури, які треба реставрувати в першу чергу», – це вже слова теперішнього керівника Шевченківського гаю Івана Косачевича.

Працівник музею, завідувач відділу експозиції Марія Банах каже, що науковців і працівників музею болить те, щоб не пропали надбання архітектури, а хто і чому лобіює Співоче поле вона не знає. «Коли ми були підпорядковані обласному управлінню культури, на нас звертали більше уваги. А коли ми перейшли у міське підпорядкування, відчуваємо себе не самодостатніми. Наш колектив став безпорадний – нічого не питають і від нас нічого не залежить. Нам не відомо, до кого звертатися по допомогу, і хто на кого може вплинути. Хоч директора і змінили, грошей на реставрацію як не давали, так і не дають».

Ще, зазначає Марія Банах, що основна функція музею не у тому, аби поїсти шашликів і йогуртів під гучну музику, а показати зразки давньої архітектури, адже в іншому випадку першопочаткова ідея – виховувати покоління – зникає. Тетяна Лазаревич, для Західної інформаційної корпорації.