Путешествуй самостоятельно

Левова частка дерев'яних храмів розташовані у містах і селах західного регіону. Їхати сюди треба чим швидше, - дерев'яні дива без реставрації довго не протягнуть.

Благі наміри

"Що тільки не побачиш на нещасних церквах – і сучасні фарби всіх кольорів веселки, і сяючу бляху, і сайдинг, і єврочерепицю.  В інтер’єрі стіни обшивають ламберією або картоном", - розповідає Новинареві автор проекту "Дерев’яні храми України" Олена Крушинська. З її слів, дерево під бляхою і пластиком пріє й швидко зогниває.

Цими матеріалами вкриті десятки кількасотрічних архітектурних перлин. Ось кілька прикладів таких храмів на Закарпатті: Святого Миколая Чудотворця, 1655 рік, що у селі Гусний, Святого Івана Предтечі, 1679 рік, що у селі Сухий, Святого Архангела Михаїла, ХІІІ ст., у селі Руська Кучава, Успіння Пресвятої Богородиці, 1898 рік, у селі Тишів… Прес-секретар Української православної церкви Київського патріархату Євстратій Зоря пояснює, що парафія не в змозі належним чином здійснити реставраційні роботи через брак коштів на фахову реставрацію. Федір Русин, працівник церкви Різдва Пресвятої Богородиці (збудована у стилі бароко), що у Міжгірському районі на Закарпатті, каже, що держава ніяк не підтримує церкву, кошти дають миряни.

А от на думку Сирохмана, поставити новий дерев’яний гонт не вимагає аж дуже великих грошей, особливо коли це роблять місцеві майстри, а не фірми-посередники.

Порятунок через туризм

В разі проведення ремонтних робіт пам’ятки, громада повинна узгодити це питання з місцевою владою. Роман Микитин, заступник начальника управління містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації, каже, що, священики не завжди дотримуються цих правил, тому їм призначають штрафи. Про їхні розміри Микитин не сказав, мовляв це визначається від ступеня пошкодження дерев’яної пам’ятки.

Як правило, кошти на збереження дерев’яних церков дають спонсори та меценати. Крім того, з церкви можна зробити привабливий туристичний об’єкт. Для цього дерев’яні храми потрібно позначати на мапах, заносити у туристичні маршрути. Вже зараз люди відвідують дерев’яні храми, проте буває, що священики деяких церков через побоювання крадіжок не дозволяють туристам заходити всередину храму. 

За словами Микитина, за останні десять років Закарпаття втратило чотири церкви. Причина – пожежі, розбирання храмів громадою. Щоб зберегти свої шедеври, місцеві жителі відкривають музеї дерев’яних церков. Один з таких є у готельному комплексі Аратта, що в Міжгірському районі. В єдиному виставковому залі можна побачити макети майже 30 храмів і дзвіниць бойківського, лемківського та гуцульського стилів.

Між двох вогнів

Окрім бляхи та пластику, ворогом дерев’яних церков є вогонь. За словами Сирохмана, за кілька останніх років, у західних областях, згоріло близько 50 дерев’яних церков. Так, минулого місяця у Косові на Івано-Франківщині від пожежі постраждала дерев’яна церква Святого Василія, ХІХ ст., яка була пам’яткою місцевого значення.

Володимир Семенів, начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Івано-Франківської облдержадміністрації, каже, що причини пожежі поки що не з’ясовані. Кожного року на Івано-Франківщині від полум’я нищиться одна-дві дерев’яні церкви. Семенів каже, що у більшості випадків пожежа виникає через стару, несправну електропроводку, яку не міняли з 60-х років. "Ми рекомендуємо священикам її замінити, але при цьому ми не маємо права закрити церкву", - пояснює Семенів. Він каже, що подібні розпорядження може видавати Міністерство з надзвичайних ситуацій.

Експерти кажуть, що церкви горять й з інших причин: відсутність громовідводу, а також коли парафія хоче побудувати нову церкву, а зрушити стару не можна. "Ще одна причина навмисних підпалів, щоправда жоден з них не доведений – замести сліди розкрадання давніх ікон, стародруків, інших цінностей", - розповідає Крушинська.

На місці знищеної церкви Святого Василія вже будують новий дерев’яний храм, який планують відкрити 14 січня наступного року, символічно на свято Святого Василія.

Каламутна вода

За офіційними даними, в Україні нараховується приблизно 2,5 тисячі дерев’яних церков (без урахування віку і наявності статусу пам’ятки). Втім досі не існує повноцінного реєстру дерев’яних храмів України. З вищезазначених 2,5 тис. храмів п'ята частина має статус пам’ятки національного чи місцевого значення.

За словами Крушинської, відсутність реєстру породжує безлад, й допомагає зацікавленим особам "ловити рибку в каламутній воді", приміром, ліквідувати давній храм й поставити новий. Крушинська непокоїться, що подібне може статися з Покровською церквою 18 ст, що у Сосниці на Чернігівщині. У Сосницькій райдержадімінстрації запевнили, що храм є пам’яткою архітектури, отже не підлягає знесенню чи перебудові. "Дозволу на це ніхто не дасть", - зазначила Ірина Рудь, спеціаліст першої категорії відділу культури й туризму Сосницької райдержадміністрації. При цьому вона зауважила про збір коштів на побудову нової церкви, але де її будуватимуть, Рудь не знає.

А от Олександр Грицай, заступник начальника управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації, пояснив Новинарю, що цей храм не є пам’яткою архітектури. Щоправда, Грицай запевнив, що об’єкт буде обстежено на предмет занесення до списку пам’яток. У цій області розташовані 11 дерев’яних пам’яток дерев’яного зодчества. Десять з них - пам’ятки національного значення, одна – місцевого. Минулого року Чернігівщині перепало з державної казни майже 4 млн. грн. на реставрацію та проектування усіх архітектурних пам’яток регіону – дерев’яних й кам’яних. Але пощастило лише одній дерев’яній церкві - Святого Юрія, 18 ст, що у смт. Седнів. Зараз ця будівля не діюча, й вирішується питання передачі храму релігійній громаді.