Путешествуй самостоятельно

Через кризу багато співвітчизників готові відпочивати у селі. Зелений сільський туризм допомагає вбити одразу трьох зайців: виховує патріотизм, заощаджує гроші туристів і розвиває село.

Киянка Ганна Кухта майже кожне літо відпочиває в Карпатах. Вона не орендує дороговартісний номер в санаторії чи готелі, їй до вподоби гостинність господарів сільських садиб. "Найголовніше – це люди. Їхня відкритість, яку жодними "євросервісами" не компенсуєш", - каже Кухта. На її думку, заради хороших людей і спокою, який дає сільський туризм, можна влітку й у дощаному душі помитися, і обійтися без телевізора, вай-фаю, спа, масажу.

Суттєвий плюс сільського туризму – дешевизна послуг. Так, Кухті тижневий відпочинок на Закарпатті обійшовся майже в тисячу гривень з урахуванням проїзду. "Це відносно недорого. У сільських готелях дорожче", - розповідає вона.

За словами представників сфери сільського туризму, мандри до сіл користуються серед українців все більшим попитом. Що б не казали, це дешевше, ніж курортний відпочинок, особливо за кордоном.
"Мій бізнес не відчув фінансової кризи, радше навпаки. На відпочинок приїжджали ті, хто планував полетіти в Італію, але через кризу задуманого їм здійснити не вдалося", - каже Світлана Шопф, власниця двох сільських садиб на Закарпатті. За її словами, справи у неї йдуть добре: влітку та взимку місця заповнені на 120%, в міжсезоння – на 80%.

До неї приїжджають не лише українці, але й європейці. Оскільки Шопф мешкає в Австрії, у неї часто зупиняються австрійці. Власне у них вона й перейняла досвід ведення сільського туризму. Жінка здає для туристів дві садиби, біля яких розташоване озеро, де можна ловити рибу. Номери та їдальню прикрашають картини австрійських та балтійських художників, кераміка ручної роботи, а один з вечорів присвячений дегустації австрійських вин.

До послуг поселенців - екскурсія у Мукачево, Ужгород, Чинадіївський замок, на гору Синяк тощо. Все це коштує 100 грн за добу з людини. За харчування треба платити окремо – дворазова їжа обійдеться у 60 грн. Свій бізнес Шопф розвиває разом з родиною, яку вона привезла з Луганська.

За даними Володимира Васильєва, голови правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, якщо раніше свої садиби для відпочинку в селі пропонували кілька десятків власників, зараз їхня кількість збільшилася до тисячі.

Збільшення попиту на вітчизняний продукт відзначають й у Державній службі туризму й курортів. Там повідомили, що сільський туризм став пріоритетним для українців. Однак статистики щодо цього не надали, оскільки в Україні відсутній закон про сільський туризм. "Якби був закон, держава б мала прибуток й підтримувала індивідуальні господарства. Поки що держава підтримує їх методично – проведенням семінарів, виставок, рекламою", - зазначає перший заступник голови Держкомтуризму й курортів Ольга Соколова.

На початку літа у Києві на території Державного музею архітектури та побуту України пройшла сьома виставка-ярмарка "Українське село запрошує". Однак, за словами Соколової, вона не мала великого успіху – через фінансову скруту в ній взяло участь лише 16 областей.

Аби принадити туристів, сільські ентузіасти організовують фестивалі на місцях: Гуцульська Ріпа, Гуцульський Банош, Свято Леквара. Недавно у двох селах під Ужгородом, у Ярку й Стрипі, пройшло свято Яроцькі Ярилки. "Ми відроджуємо народні звичаї, а заразом робимо рекламу селу, де є на що подивитися міській людині", – наголошує організатор цього дійства, голова районної спілки сприяння сільському туризму Сергій Степчук.

Він каже, що у сільських господарів немає коштів на рекламу в інтернеті. З ним погоджується власниця садиби у селі Лазівщина на Закарпатті, вчителька Світлана Васильчук. Туристи дізнаються про неї за допомогою циганської пошти – від людини до людини. Для Васильчук сільський туризм є радше доповненням до сімейного бюджету, аніж стабільним бізнесом: "У кризу й 20 грн. - заробіток", - зауважує педагог.

На її думку, сільський туризм на Закарпатті має великі перспективи, але треба розвивати інфраструктуру, приміром, зробити якісні дороги, по яких пустити недорогий транспорт. "З Лазівщини до притулку в Козьменщику, що поблизу Говерли, веде дуже погана дорога. Підвіз коштує 300 грн. за 9 км шляху. Добре, якщо це велика група, а якщо кілька людей? Шлях – невеликий, а пішки діставатися незручно", - розповідає Васильчук.

Любителі будь-якого виду туризму, в тому числі сільського, хочуть якісного сервісу. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні розробила свої стандарти якості, надавши об’єктам сільського туризму певну категорію – від базової до третьої, яка позначена квітками. Так, базовий рівень (він немає квітки) включає кімнату без зручностей, вони – на дворі. Останні мають бути безпечні та в охайному стані.

"Знак (кількість квіток) дає право сільському господарю повідомляти про відповідну якість житлових умов та рівень послуг у ЗМІ, встановлювати плату, що відповідає його категорії. Це може використовуватися як маркетинговий інструмент у зростанні популярності садиби", - каже Васильєв.

Тим паче незабаром Євро-2012, і вболівальників планують розміщувати серед об’єктів сільського туризму.

Якщо у Карпатах знайти житло – не проблема, в інших місцях це зробити складніше. Для вибору туриста – море сайтів на туристичну тематику і в цій лавині інформації можна загубитися. Тому варто заходити на спеціалізовані портали, або ж шукати інформацію за допомогою тої ж циганської пошти.

Що ж до цін на сільський туризм, то вони менші за проживання у великих базах відпочинку. Зі слів Богдана Пранничука, голови правління Закарпатського обласного центру розвитку сільського туризму, доба проживання в середньому коштує 70 грн. За ці гроші господар запропонує кімнату в колибі з усіма зручностями і гарячою водою. Якщо у планах відпочити мінімум п’ять днів, зроблять знижку й до 50 грн. За харчування треба платити окремо, але витрати на їжу абсолютно не кусючі.

Заможним туристам запропонують окремий будинок з дороговартісною апаратурою (плазмовий телевізор, музичний центр), кондиціонером, колекцією відеофільмів, меблями ручної роботи, керамікою, вазонами-пальмами. Плюс харчування. Це вже коштує 250 грн. за добу з людини.

Як зазначає Васильєв, сільський туризм найбільше розвинутий на Західній Україні у Карпатському регіоні. Втім потроху розвиваються у цьому плані і Полтавська, Сумська, Запорізька, Донецька, Харківська області. Не пасе задніх й Крим. Тут діє Кримська асоціація сільського зеленого туризму.

За словами її директора Тетяни Гришкової, родзинкою Криму є його багатоетнічність. Завдяки сільському зеленому туризму можна пізнати життя спільнот кримських татар, вірмен, греків, болгар, пізнати їх культуру й побут, покуштувати страви, відвідати історичні пам’ятки, монастирі. Господарі сільських садиб запропонують візит на страусину та ослячу ферми, парк пташок, прогулянки на конях. За даними Гришкової, в Асоціацію входить близько сотні селянських господарств.

Щоправда, як каже Васильєв, будиночки-халупки, які здають кримчани, жодного відношення до сільського туризму не мають. Адже сільська садиба має мати навколо 25-60 г соток землі й на цих землях власник пропонує додаткові послуги: риболовлю, озерце, пасіку, міні-зоопарк, повідомляє Новинар.