Путешествуй самостоятельно

За офіційними джерелами Рахів заснований в 1447 р. на перехресті шляхів з Галичини і Буковини до Румунії і Угорщини. За 12 км від Рахова, біля села Ділове, на узбіччі автотраси стоїть старий геодезичний знак і сучасна стела.

На знакові латинський напис: «Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII». («Постійне, точне, одвічне місце. Дуже точно, із спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів і паралелей, встановлено - Центр Європи. 1887»). Саме в цій точці перетинаються лінії між Лісабоном і Уралом, землею Франца-Йосипа і Босфором. До Києва звідси 700 км, до Будапешта – 510, до Праги – 900, до Відня – 750.

Про проблеми міста та перспективи його розвитку ми вирішили поговорити з міським головою Рахова Ярославом Думиним.

-Ярослав Васильович, рахівці часто називають своє місто унікальним. В чому полягає ця унікальність?

- Рахів - найвисокогірніше місто - районний центр в Україні. Рівнинної місцевості тут практично немає, хіба що футбольне поле стадіону (сміється) і дорога, що серпантином в’ється понад гірською річкою. В Рахові найбільший в Україні перепад висот між міськими вулицями, - між найнижчою (430 м.) і найбільш високою (1000 м.).

Місто Рахів має важливе транзитне значення, - саме через нього проїздять ті хто долає Яблуницький перевал (931 м над рівнем моря) у напрямку Західної Європи. Відповідно, Рахів має пряме автомобільне та залізничне сполучення зі Львовом, Івано-Франківськом, Коломиєю, Чернівцями і Ужгородом.

- Яку суму становить бюджет Рахова і що є основною бюджетоутворюючою складовою?

- Передусім хочу Вам нагадати, що у місті Рахів проживає близько 17 тис. чоловік, 80% - українці та біля 10% угорці. Загальна площа міста становить всього-на-всього 524 га. Стосовно бюджету міста, то він складає близько 5 млн. грн. і це при тому, що у нас нема промислових підприємств. Були колись за радянських часів «Картонна фабрика», «Меблева фабрика», «Лісокомбінат», «Маслозавод», Завод «Конденсатор» і ін., але то все було… Нині залишився «на плаву» лише Рахівський держлісгосп.

- Почну з того, з чим стикається подорожуючий - у Рахові фактично немає об’їзної дороги. На центральній вулиці міста односторонній рух. Вона не пристосована до проїзду вантажівок і великих автобусів, і тому на весні рясніє чисельними вибоїнами…

- У нас йде до завершення формування генерального плану міста. Я знаю, Ви говорите про дорогу довжиною 1,3 км, яка на даний час вважається нашою міською комунальною. Ми кожен рік за свої кошти робимо її ямковий ремонт. Кошти беремо з транспортного податку, який в рік становить 200-230 тис. грн., а капітальний її ремонт нам не під силу. Тому ми цю дорогу, починаючи з 2007 року, (крім тротуарів, освітлення і мереж), намагаємося передати на баланс закарпатському «Облавтодору», та нажаль все застрягло на рівні Кабінету Міністрів. На даний момент область виділила 660 тис., на рахівські міські комунальні дороги, з них 460 тис. грн. піде на цю вулицю. Але проблема ще і в тому, що половина дороги не має каналізації. Стосовно заїзду на цю дорогу з боку міста Яремче, то в «Облавтодорі» є проектна документація розширення дороги, але для цього потрібно викупити і знести один крайній будинок. На даний час ми про це ведемо перемовини з власником будинку. А взагалі, згідно генерального плану міста у нас є кращий варіант об’їзної дороги, але для цього потрібне будівництво двох мостів через річку Тиса…

- Ми вже писали про проблеми залізничного сполучення і залізничну станцію Рахів? Що робить міська влада, щоб залізниця, що проходить через Рахів функціонувала на повну потужність?

- Хочу Вам повідомити, що раніше, до 1939 року, були потяги «Рахів – Будапешт», «Ясіня – Сегед», тобто до Угорщини. У нас в горах рубали ліс і біля тижня сплавляли по річці Тиса в угорський Сегед на лісокомбінат, а по дорозі у селі Солотвино ще завантажувалися сіллю. А потім лісоруби поверталися додому потягом. До 2001 року до паводків був пасажирський потяг Рахів-Сигіт Мармарошський (Румунія)…

У 2008 році ми спільно з директором біосферного заповідника Ф.Д.Гамором написали листа Прем’єр-Міністру України Ю.Тимошенко в якому пропонували підготувати проект постанови Кабінету Міністрів «Рахів - місто в центрі Європи». В ньому ми висловили свої пропозиції щодо реконструкції міста Рахова, його освітлення, транспортних шляхів, що ведуть до нього. Звичайно ж у цьому листі ми піднімали питання залізничного сполучення. Після розгляду даного питання міністерство фінансів і міністерство будівництва і регіонального розвитку винесли вердикт: вважати прийняття даної постанови недоцільним.

А поміркуйте самі, є потяг «Львів – Рахів» через Івано-Франківськ, і є потяг «Львів-Солотвино» через Ужгород. А ще є залізничне полотно до сусіднього з Солотвино села Великого Бичкова. З іншого боку є залізниця від Рахова до сусіднього Ділового. Від Ділового до Великого Бичкова 15 км, чому б не побудувати цей шматок залізниці і не замкнути кільце?

Тепер про рахівський залізничний вокзал. В середині 2006 року я, як міський голова, поїхав до Львова і звернувся до керівництва Львівської залізниці з проханням зробити ремонт вокзалу. У 2007 році знову приїхав до Львова і мені тоді відповіли, що роблять документацію на повну реконструкцію станції Рахів. У 2008 році залізничники розпочали реконструкцію станції. З свого боку ми зобов’язалися вкласти в ремонт привокзальної території 0,5 млн. грн. На даний час ми зробили заміну водо і каналізаційної мережі, змінюємо зовнішній вигляд магазинів і торгових павільйонів. Тісно співробітничаємо з сусіднім автовокзалом. Дорогу, яка веде до нього вже вирівняли і защебенювали. Плюс там мало бути освітлення, асфальтована дорога і тротуарчики. Все спільно з залізничниками мало бути завершено до кінця 2009 року. Але не можемо робити завершальні роботи поки не готовий залізничний вокзал.

- Не вистачає коштів у зв’язку кризою?

- Ні, керівництво Львівської залізниці на початку року сказало мені, що не зважаючи на скорочення фінансування по капітальних вкладеннях на 46%, станція Рахів включена в кошторис на 2009 рік з виділенням 3 млн. грн. Але ми маємо одну велику спільну проблему. А суть в тому, що на цьому вокзалі до 2010 року орендує деякі приміщення підприємець Шутак. І от він нам повністю заблокував всі подальші роботи, ми не можемо з ним впоратися. Він виставляє такі умови, які ні для керівництва Львівської залізниці, ні для мерії Рахова є не прийнятними.

- Коли їдеш вздовж Тиси впадає в вічі, що люди все сміття скидають в річку. У вас що немає сміттєзвалища?

- Справа значно складніша і багатогранніша. Приведу приклад. У нас є водозабір. Цього року я організував комунальників, ми пішли і почистили береги річки в цьому районі. Та випали дощі, піднявся рівень річки і нам нанесло з сіл розміщених зверху по течії нового сміття і по вигляду все залишилося так як було. Тому, я вважаю, що це проблема не самого Рахова, а проблема області в цілому. Я скажу більше, наше рахівське сміттєзвалище переповнене. Воно розташоване в межах міста, на березі річки Тиса на відстані до 50 м від її русла, а мало б бути на відстані принаймні 500 м. У 1996 році офіційно під сміттєзвалище виділи земельну ділянку 36 сотих, а у 2003 році 47 сотих, а у 2004 року виданий «Паспорт на сміттєзвалище». І ми возимо туди сміття по нинішній день. Добре, що паводки туди ще ні разу не доходили. Нині нам забороняють туди вивозити сміття, але і не кажуть куди можна везти. Я особисто і міська рада неодноразово зверталися в райдержадміністрацію з клопотанням про виділення нам земельної ділянки під смітєзвалище за межами міста.

- Цілюще повітря, гори вкриті лісами, гірські потоки, відсутність промислових підприємств, які забруднюють життєве середовище та це ж рай для туристів…

- Місто Рахів – це фактично центр Європи, тут і гора Говерла дві третини якої знаходяться на рахівській стороні, тут і п’ять гір двотисячників, а ще Карпатський біосферний заповідник. Природа нам дала все для розвитку туризму і відпочинкових закладів, нам потрібні лише хороші дороги і освітлення.

Рахівщина – батьківщина опришківського руху, найвідомішим представником якого є Олекса Довбуш. (Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту у 16 – першій половині 19 століття). Як стверджують дослідники коріння родини Довбуша, який народився на Івано-Франківщині, сягало Закарпаття. На думку найавторитетнішого дослідника опришківства професора В.Грабовецького, Довбуш багато часу проводив у Ясінях і Рахові. Загін Довбуша з’являвся у найнесподіваніших місцях на кордоніі нинішніх Івано-Франківщини, Буковини і Закарпаття.

Нині широкому загалові невідомо, що поруч із УНР та ЗУНР з листопада1918 по червень1919 року на Рахівщині і значній частині Мармарощини (нинішня Румунія) існувала Гуцульська республіка з центром у селіЯсіня. Держава мала символи - синьо-жовтий прапор та герб-тризуб. 21 січня 1919 року делегація Гуцульської республіки взяла участь у роботі Всекарпатського Конгресу (Собору Русинів). Представники конгресу Степан Клочурак і Дмитро Климпуш передали уряду ЗУНР у Станіславі (Івано-Франківську) рішення населення краю про приєднання до України закарпатських земель. Однак, наприкінці січня 1919 року на територію Гуцульської республіки напали регулярні румунські війська. В інших місцевостях була відновлена угорська влада. В селі Ясіня і навколишніх селах українські органи влади існували до червня 1919 року.

У нас працює Рахівське районне відділення Всеукраїнського Товариства «Гуцульщина» під керівництвом І.І.Беркели. У 2008 році ми в Рахові спільно з цим товариством встановили єдиний в Україні пам’ятник гуцулу з написом «Знаймо хто’ смо» (скульптор Ю.Гавюк м. Львів).

З метою збереження гуцульської говірки і автентичного народного гумору в с.Ясіня започатковано фестиваль гумору «Бербениці фіґлів». (Бербениця – діжка для зберігання молокопродуктів. Фіґлі – жарти).

В гуцульському регіоні регулярно проводиться Міжнародний Гуцульський фестиваль. Вже 2 рази його приймав Рахів. А 29-30 серпня 2009 року черговий XVIIІ Міжнародний Гуцульський фестиваль відбудеться в місті Вижниця Чернівецької області.

Щороку у першу неділю червня у Рахові проводимо свято «День міста» в рамках якого проходять фестиваль «Духової музики» та фестиваль «Національних культур в центрі Європи». Також регулярно проходить фестиваль «Європа–центр» та «Свято проводів на полонину». Взагалі у нас кожне село має своє свято з такими колоритними назвами: «Берлибашський банош», «Гуцульська ріпа», «Гуцульський ліжник», «Гуцульська вишиванка».

13 вересня 2009 року в Рахові пройде свято «Гуцульська бринзя». (Бринзя - овечий сир). Ласкаво просимо на свято!

Довідка «ОстроВ»: Думин Ярослав Васильович. Народився 8 червня 1970 року в місті Рахів. Освіта: музичне училище в м.Ужгород, Інститут культури в м.Рівне, Академія народного господарства м.Тернопіль, спеціальність фінанси і кредит. До обрання у 2006 році міським головою займався підприємницькою діяльністю.

(Розмову провів Сергій Стефанко, «ОстроВ»)