13:57 На Личакові полякам цікаві тільки «свої» гробівці...
| |
Бізнесмен із Луцька зателефонував до нашої газети і поскаржився на якість проведення екскурсій. Будучи проїздом у Львові, він мав «вікно» і пристав
на пропозицію турфірми щодо екскурсії Львовом. Хотів побачити неповторну старовинну архітектуру, натомість його майже годину возили то до пам’ятника Бандері, то в тюрму на Лонцького. По історичному центру, каже, пробігли «підтюпцем», при вході до Катедри вимагали доплати… Гість поїхав розчарований. Якою ж насправді є ситуація у туристичній сфері Львова, з’ясовувала кореспондент «Леополіса». Заходжу у щойно відкритий у ратуші Центр туристичної інформації. Ввічливі дівчата цікавляться, звідки я приїхала, дарують безкоштовне інформаційне видання “От-от” із розкладом усіх цікавих львівських подій, щодо екскурсій містом скеровують до галереї “Равлик” (проспект Свободи, 15). Там дізнаюся, що вартість екскурсії центром Львова для групи до 20 осіб – 60 гривень на годину, однак треба попередньо замовляти її телефоном. Тобто заїжджому туристу без послуг турфірми аж ніяк не обійтися... Або ж - звертайся до “послуг” так званих чорних гідів, які, кажуть, “шниряють” центром у пошуках потенційних “жертв”... Але я зосередилася на якості легальних екскурсій. У центрі туристів з екскурсоводами – море. Щоправда, мені так і не пощастило побачити гіда із бейджиком… Наші гіди перекручують історію не гірше, ніж польські Чіпляюся у “хвіст” групи поляків, що йде вул. Театральною. Екскурсію проводить літній пан, за вимовою чути, що українець. Прислухаюся і розумію, що він “переплюне” будь-якого польського гіда у замовчуванні і перекручуванні української історії… На Театральній він зауважує тільки будинок Народної школи ім. Міцкевича (зараз тут середня школа № 62) і готель “Леополіс”. Чомусь не звертає уваги на Природознавчий музей, хоча він був власністю графа Дзєдушицького, про що полякам було би цікаво довідатися. Однак групу більше цікавить аптека на розі Вірменської – усі рвонули туди, гід терпляче чекає на вулиці. Нарешті зібрав усіх докупи, йдемо далі. Відкривається вид на Театр Скарбка (нинішній Театр ім. М. Заньковецької), але гід мовчить про цю цікаву історичну будівлю. Повертаємо на Краківську, до Преображенської церкви. На її сходах групу зустрічає підстаркуватий львів’янин із радісними криками: “Нєх жиє Польска!”. У відповідь чує тільки поодиноке “Нєх жиє!” - і ні копійки… Екскурсовод повідомляє, що колись тут був монастир тринітаріїв, але по-своєму: “Раніше тут був костел, який потім передали русинам”. Ні слова про те, що у 1849 р. руїни будівлі передали українській громаді для побудови церкви і Народного дому, що громада усім миром збирала кошти на це будівництво, яке тривало 11 років. Ніхто з польських туристів не перехрестивя, заходячи до храму. Служби немає, група сідає відпочити на лавах, слухаючи далі екскурсію. Гід окреслює відмінність латинського і греко-католицького церковних обрядів: «Вони (українці. – Авт.) збільшили тривалість Служби до 1,5 години, хрестяться справа наліво»... Підходжу до іншої групи, котру провадить молода українка. «Зараз побачимо найстаріший у нашому місті справжній готичний костел – польський Катедральний костел», - втаємничено сповіщає жіночка. Як свідчить Борис Мельник у своїй книзі «Вулицями старовинного Львова», Катедра – єдина пам’ятка церковної готики у Львові. Але готичною там є лише первісна конструкція, яку потім «прикрашали» модними у XVIII ст. бароковими елементами... Екскурсовод звертає увагу на недобудовану вежу Катедри: «Ці вежі будували два брати-архітектори. Молодший був талановитішим, старший йому заздрив і через це убив його, - ошелешує гід. - Через це одна вежа у костелі добудована, а друга – ні». Туристи навіть не здогадуються, що не було тут жодного архітектурно-родинного криміналу. Насправді одну вежу завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилася незакінченою - через брак коштів. Історія зафіксувала імена двох братів-архітекторів – Петра і Матвія Полейовських, які проводили реставрацію костелу у стилі бароко у 1760-1778 роках (про це свідчить туристичний путівник «Львів», виданий «Центром Європи» у 1999 р.), але ніхто з них нікого не вбивав… Як не знаєш, що сказати, – «вішай локшину на вуха» «Часто малообізнані гіди придумують різні нісенітниці, - розповіла «Леополісу» колишня гід-екскурсовод з польською мовою Христина. – Є й повне невігластво. Храм Ольги і Єлизавети в районі вул. Привокзальної називають готичним, але це псевдоготика. Багато придумують «легенд». Наприклад, біля каплиці Боїмів кажуть: якщо дівчина доторкнеться ось до цього камінчика, то вдало вийде заміж. Христина чимало скуштувала «гідівського хліба», але кинула професію, бо «давили на мозок» політичні моменти. Навчалася вона ще в часи, коли не було сертифікованих курсів. Коли Христина приступила до роботи, зіткнулася з тим, що польські туристи не хочуть нічого чути про історію України. Вони сперечалися з гідом, хотіли бачити історичні події у своєму світлі. Особливо це було видно на Личаківському цвинтарі. Поляки вважали, що весь цвинтар – їхній, і обурювалися, чому там поховано і українців, і ще досі ховають на комерційному полі. Дехто був шокований тим, що вхід на цвинтар – платний. До речі, у Львові у багатьох місцях – додаткова оплата. До Катедри треба доплачувати по 2 грн. за вхід, в Італійському дворику беруть гроші за фотографування. «Трепетно ставляться поляки до Цвинтаря Орлят, - каже Христина. – Але я завжди намагалася привернути їхню увагу й до Меморіалу воїнів Української Галицької Армії, розташованого поруч. Навіть придумала зачіпку: «Тут зупиняються президенти усіх країн, ми також тут зупинимося». Поляки звертають увагу тільки на «свої» гробівці - математика Стефана Банаха, письменниці Марії Конопницької та ін. Не зважають на Івана Франка, не чули про Володимира Івасюка, Сашка Кривенка, Ігоря Білозора…». У Польщі німецькі гіди є – але мусять закінчити польські курси А ось у Польщі, схоже, проблеми заїжджих німецьких гідів немає. Хоча захід Польщі теж є колишньою німецькою територією… Журналістка з Вроцлава Малгожата Лемех розповіла “Леополісу”, що, можливо, нелегальні німецькі гіди десь і є, але про жодні скандали з цього приводу вона не чула. Усю туристичну галузь пильно контролює поліція, каже журналіст. Екскурсовод із Вроцлава Ізабелла Маковська розповіла “Леополісу”, що більшість гідів у них працює легально, але вона чула і про недобросовісних гідів. Каже, поліція це відстежує і порушникам загрожує штраф. Буває, до Вроцлава приїжджають німецькі групи зі своїм екскурсоводом. Але пані Ізабелла не впевнена, чи мають ці гіди законне право проводити таку діяльність. Зрештою, на офіційних курсах гідів-екскурсоводів поряд із поляками може вчитися і громадянин Німеччини. Навчання триває рік, екзамени дуже складні, питають різні подробиці – аж до історії окремого будинку, історії підлоги у тому чи іншому музеї. Якщо німець складе такий екзамен, він може працювати гідом у Польщі. Муніципали – прообраз туристичної поліції Проблемою номер один вважає перекручування історії польськими гідами у Львові також і начальник Львівського міського управління культури і туризму Андрій Сидор. “З ліцензованими екскурсоводами у цьому плані немає проблеми, а неліцензовані часто підлаштовуються під клієнта, говорять те, що турист хоче чути, - каже пан Сидор. - Ми в цьому напрямі працюємо тільки рік, тож у подальшому все виправиться. Екскурсоводи хочуть об’єднуватися в Асоціацію екскурсоводів, яка це питання буде вирішувати. Як туристична поліція з нами зараз співпрацює муніципальна дружина. Аби запровадити справжню туристичну поліцію, бракує законодавчого підґрунтя. Зараз у нас уже 275 екскурсоводів, які ходять із офіційними бейджиками і водять офіційні екскурсії (навесні було 200), є шість сертифікованих курсів”. Скільки у нас туристів? Кількість туристів різниться за різними підрахунками, бо, мовляв, неможливо точно зафіксувати, скільки приїжджають до Львова з туристичною метою, каже пан Сидор. Не всі реєструються в готелях, багато хто знімає квартири, хтось приїжджає автобусом і в той же день їде. В усьому світі складно визначити кількість туристів... Обласне управління статистики повідомляє, що за рік Львів відвідують близько 200 тисяч туристів. Фірма “Монітор-груп” дає цифру 400 тисяч. Ми – туристичний регіон, але… Один європейський турист витрачає у Львові 190 доларів на день. Про це під час цьогорічного Економічного форуму у Трускавці повідомила голова секції туризму SNV Сьюзен Воррен. За її словами, посприяти розвитку туризму може тільки стійкий розвиток регіону. “У західному регіоні України можна розвивати релігійний туризм, туризм для активних людей (Карпати, сільський, зелений туризм), - каже Сьюзен Воррен. - Насамперед треба підвищувати якість послуг – має бути кваліфікований екскурсовод, сувенірна продукція, розумні ціни. У Львові бракує готелів (за словами віце-прем’єра Івана Васюника на тому ж Економічному форумі, - в Україні на тисячу жителів тільки два готельні місця. – Авт.). Не всі туристи хочуть жити в дорогих готелях (а готелів середнього рівня у Львові практично нема. – Авт.). Туристам важко пересуватися містом - немає інформації, вказівників навіть українською мовою. Бракує смітників, туалетів”. За словами старшого консультанта американської компанії FutureBrend Стіва Сантанжело, згідно із дослідженнями, з тридцяти осіб, які хоча б двічі на рік їздять відпочивати за кордон, тільки двоє знають щось про Україну... Туристична інформація – задоволення не з дешевих Усі екскурсії по Львову проводять українською мовою, без вихідних. Можливі екскурсії іноземними мовами – з доплатою (за російську мову 15 грн. за годину, за польську, англійську, німецьку – 60 грн. за годину). Є екскурсії по центру з відвіданням кількох підземель. Наприклад, аби оглянути із супроводом підземелля костелу Єзуїтів, треба викласти ті ж 60 грн./год., тільки вже за групу до 9 осіб, група з 20-28 осіб платитиме 65 грн. Плюс вхідні квитки: дорослі – 6 грн., студенти – 5 грн., школярі – 4 грн. Відвідини ж костелу Єзуїтів разом із Аптекою-музеєм коштуватимуть 110 грн. з групи до 9 осіб (до 28 осіб платитимуть 120 грн.) плюс вхідні квитки – по 11 грн. з дорослого (школярі і студенти відповідно по 6 і 8 грн.). Також пропонують театралізоване вечірнє дійство при свічках, у загадковій атмосфері XVIII ст. – у Домініканському костелі. Це задоволення коштує 350 грн. за групу до 20 осіб плюс квитки (6 грн. – для дорослих, 3 грн. – для школярів). На вулиці теж не бракує туристичних атракцій – взяти хоча б диво-поїзд. Але поїздка у ньому “кусається” – 40 грн. на годину. Екскурсію ви там прослухаєте, записану на плівку, проїдетеся центром, до залізничного вокзалу і назад. Однак диво-паровозик привертає неабияку увагу туристів – його навіть фотографують на вулицях. Джерело: http://www.wz.lviv.ua
| |
Категория: ЛЬВОВ, Львовская обл. | Просмотров: 747 | | |
Всего комментариев: 0 | |